Минулого тижня завершився ювілейний фестиваль дитячої творчості «Золотий лелека». Незважаючи на те, що проводиться він уже вп’яте, своєї постійної «столиці» він іще не має. Спочатку в цій ролі виступав Київ, потім Миколаїв, а тепер — курортне місто в Миколаївській області — Коблеве. Цього року фестиваль отримав статус міжнародного, оскільки показати свою майстерність приїхали не тільки представники 22 областей України і міста Севастополя, а й конкурсанти з Росії, Білорусі, Молдови, Польщі і навіть Тунісу. Щоправда, організаційні витрати не дозволили приїхати представникам Німеччини, Італії та Франції, однак, утім, і приїзд польської делегації до останнього моменту залишався під запитанням, що пов’язано, насамперед, із вартістю грін-карти, яку не завжди можуть сплатити діти, але все ж, за словами організаторів, а ними були всеукраїнське жіноче об’єднання «Дія» та Миколаївська загальноосвітня школа мистецтв і прикладних ремесел, — порівняно з минулими фестивалями нинішній уже набув того рівня, який дозволяє йому стати поруч із такими гігантами, як «Таврійські ігри» або «Слов’янський базар».
«Золотий лелека» — єдиний в Україні фестиваль, на якому конкурси проходять одночасно в кількох номінаціях з різних видів мистецтв — театральному, хореографічному, вокальному, образотворчому і декоративно-прикладному. Звичайно, така різноманітність дивує: як можна одночасно оцінювати і порівнювати абсолютно різні жанри, напрями, стилі. Але, на думку голови «Дії» Тетяни Кондратюк, це, навпаки, стимулює розвиток творчих здібностей дітей і дає можливість показати себе тим, які не мають такої можливості вдома. Дійсно, серед прибулих на фестиваль конкурсантів, а це діти від 6 до 18 років, є сироти, діти з дитячих будинків та інтернатів, а «Золотий лелека», по суті, їхній єдиний шанс спробувати свої сили, познайомитися із цікавими людьми та подихати морським повітрям, адже, як з’ясувалося, багато з них тільки тут уперше і побачили море. Справжньою сенсацією фестивалю став представник Одеської області — п’ятнадцятирічний Євген Яценко, який виконав оперну арію сопрано, і Михайло Дюкарев із Луганська, чиї здібності та вміння володіти своїм голосом суворе журі оцінило найвищими балами. За словами ж самого Михайла, перемога стала для нього цілковитою несподіванкою. Незважаючи на те, що він бере участь у фестивалях уже не вперше, йому ні разу не вдавалося стати володарем головного призу. Несподіванкою також була перемога його колективу і для керівника Вінницького дитячого хореографічного ансамблю «Степ-компанія» Миколи Семенова, підопічні якого брали участь у фестивалі вперше. Крім чудової техніки та артистизму колектив представив дуже рідкісний на сьогодні в Україні напрям у хореографії — теп-денс. Щоправда, продовжуючи розмову про хореографію, гідних представників, як потім зазначило журі, у цьому виді мистецтва порівняно з вокалом виявилося дуже мало, і тому не всі «лелеки», які призначалися для хореографії, знайшли своїх господарів. Насамперед зазнав критики не лише професіоналізм конкурсантів, а і їхній репертуар. Представники України, на відміну від дітей з інших країн, не приділили увагу національним танцям, тоді як латино, рок-н-рол і ча-ча-ча демонструвалися постійно.
Проблеми з репертуаром, щоправда, були і у вокалістів. Спеціально для дітей пісні практично не пишуть, а використання репертуару «дорослих» артистів не завжди може бути успішним, іноді юним конкурсантам не вистачає потрібного діапазону голосу та й уміння представити пісню. Викликає подив, коли семирічна конкурсантка співає про «зраджене кохання» або «отцветшую любовь». Однак усе ж таки, попри згадані недоліки, цьому фестивалю до снаги зіграти не останню роль у долі конкурсантів. Досвід свідчить, що нерідко премії, одержані на конкурсі «Золотий лелека», стають першою сходинкою для досягнення заповітної мети, допомагають юним обдаруванням вступити у вузи, вдосконалити своє вміння в школах мистецтв.
