Канадські вчені представили громадськості неспростовні докази того, що на дітей кричати не можна. Виявляється, в людей, на яких «відривалися» в дитинстві батьки, в зрілому віці спостерігаються зміни в головному мозку!
Але це ще не все. «Зрушення» в голові в цих людей такого самого характеру, як і в самовбивць та людей з хронічною депресією. Зміни ці самі по собі не є небезпечними. Але якщо враховувати той факт, що з такими самими відхиленнями в центральній нервовій системі багато хто закінчує життя самогубством або впадає в довгострокову істерику, стає якось бентежно, пише pravda.ru. Адже виходить, що ті, хто зазнавав жорстокого поводження в дитинстві, набагато більше схильні до ризику накласти на себе руки, ніж їхні однолітки з лояльніших сімей.
Щоб це довести, вчені досліджували клітини головного мозку 18 самовбивць. З’ясувалося, що в кожного з них спостерігалися невеликі зміни, але не в генах, а в рибосомах РНК. Цей процес отримав назву «метилування». Після довгих розпитів родичів і друзів з’ясувалося, що з багатьма з них у дитинстві розмовляли на підвищених тонах, дітей регулярно ображали й принижували. Як з’ясувалося, безслідно це не минуло.
Подібні тести були проведені й на пацюках. Учені взяли кілька гризунів і піддали їх ретельним дослідженням. Їм належало з’ясувати, яким із цих звірят батьки приділяли менше уваги. З’ясувати це не склало труднощів: ті тварини, яких матері в дитинстві не вилизували й не обігрівали своїм теплом, були товщі й агресивніші за своїх родичів. Далі вчені виявили, що в гризунів, що відчувають на початковому етапі нестачу любові й тепла, потомство з’являється раніше, і воно є численнішим.
Пізніше такі висновки були підтверджені на людях. Дійсно, підлітки, яким регулярно доводиться терпіти поганий настрій і зриви батьків, заводять дітей (як правило, поза шлюбом) раніше за інших. За допомогою цього вони намагаються заповнити свій емоційний вакуум і подарувати турботу та любов комусь ще. Але на практиці мати дітей виявляється складніше та більш клопітно, ніж це здавалося. Новоспеченим мамам і татам доводиться справлятися із дітьми, які постійно пхикають та постійно голодні; у багатьох не витримують нерви, і вони починають кричати, зривати на потомстві злість, повторюючи помилки власних тат і мам. І, на жаль, історія повторюється.
Щоб це хибне коло розірвати, потрібне величезне терпіння та витримка. Потрібно навчитися змінити «гнів на милість» і лояльніше ставитися до проступків дітей в якихсь побутових питаннях. За даними офіційної статистики, щорічно з життя добровільно йдуть понад три тисячі підлітків у віці від 5 до 19 років — і це лише один відсоток від кількості спроб покінчити життя самогубством. Більшість суїцидів, якщо вірити офіційній статистиці Міністерства охорони здоров’я, відбуваються через нерозуміння й байдужість у сім’ї. Тим часом навіть досвідчені психологи виявляються безсилі перед подібною байдужістю суспільства.
