В оголошеному «Днем» неофіційному конкурсі на розповідь про кращий першоквітневий розіграш брали участь, завдяки невтомності наших колег-журналістів із багатьох видань і прес-служб телеканалів, Еммануїл Віторган та Богдан Бенюк, Дмитро Хворостовський та Андрій Соколов, Ілля Ноябрьов та Юрій Смирнов, Анатолій Хостікоєв та багато інших зірок. А виграв у ньому, на нашу думку, Юрій Макаров («1+1»). Він і нагороджений «путівкою» на сторінку «Тайм-ауту» газети «День», яка, звичайно, не є путівкою в життя, але може підтримати авторським гонораром у важкі безефірні дні пошуків «Телеманією» власного обличчя. Отож почнімо.
— Це було в незапам’ятні часи, — розказав Юрій, — коли я був непристойно молодий, а французький коньяк був такою ж рідкістю, як фраза «Мені в Париж, у справі» або вигук «Я розорений». Моїм друзям якось Бог послав пляшку коньяку «Camus», і вельми непоганого. Я, як заведено, запізнювався, і вони, чекаючи, вирішили прикупити ще пляшечку одеського коньяку, здається, «Десна». Я продовжував запізнюватися. Тоді вони не тільки розпочали процес дегустації, але й... поміняли вміст місцями. У пляшці від «Camus» виявилася «Десна» і навпаки. Нарешті з’явився я. Усе те, що відбувалося далі, можна описати ще однією цитатою: «Гори Остапові не сподобалися». Як зараз пам’ятаю, я люто лаяв одеський коньяк (насправді французький) і так же нестямно звеличував французький (насправді, відповідно, одеський). Усе розкрилося, коли обидва продукти закінчилися. Гніватися було неможливо, оскільки: а) 1 квітня і б) все-таки не шнурки ж мені зв’язали, не цеглу в портфель підклали, не спину намазали фарбою, — поїли коньяком! Відтоді я, по-перше, вилікувався від спокуси розмірковувати про сорти вин, сигар, віскі, парфумерії... І, по-друге, став поважати вітчизняного виробника.
