Загалом це відбиває економічну ситуацію в країні, коли
спокуси, що пропонуються рекламними сторінками (завдяки яким ілюстровані
журнали, загалом-то, й виживають), фінансово реальні для 1—2 % міського
і найбільш активного населення. В той час як зміст, що передбачає наявність
вільного часу, розраховано на більше чи менше заможних нероб, яких у нашій
країні обмаль. Не нероб взагалі, а багатих і заможних. Вищесказане, звичайно
ж, не стосується спеціалізованих видань, найвиразнішим з яких є журнал
«МОНТАЖ И ТЕХНОЛОГИЯ» і тижневики концерну «БУРДА-УКРАИНА», орієнтованих
на підліткову аудиторію, що перебуває на стадії статевого дозрівання, з
усіма специфічними формами професійного самовираження журналістів цих видань,
що витікають звідси.
До цього ж класу журналів можна віднести й «НАТАЛИ», який
користується популярністю у жінок. Додавши до цього 700-тисячний тираж,
ми отримаємо «народний журнал». Яким і є «НАТАЛИ». Причина такого шаленого
успіху проста — до «НАТАЛИ» приходять за порадою. Вона, в свою чергу, роздає
їх укупі з рекомендаціями психологів із завидною легкістю. Безліч ніби
життєвих ситуацій (а втім, куди тільки людину не занесе!) примушує приміряти
читачок їх на себе, і, будьте впевнені, обов’язково знайдеться щось за
розміром. Не можна також не відзначити вміння головного редактора Наталі
Ульянкіної підбирати журналістські кадри. Статті написано легко й з гумором,
а поява на сторінках журналу матеріалів радикального, але аж ніяк не однозначного
Олеся Бузини, додала виданню певної гостроти.
В інших журналах також намітилася тенденція до турботи
про збільшення кількості читачів. Особливо виразно це простежується на
розворотах, відданих моді. Замість описів загальних і по суті нікому не
потрібних трендів високої моди «аж із самого міста Парижа», почали з’являтися
куди більш конкурентоспроможні матеріали. Серед них вирізняється точна,
гостра і дотепна стаття Зосі Колотушкіної «Кодекс пристойності, або Як
важливо бути несерйозним» («ЕВА»), про забобони взагалі, й в одязі зокрема.
Водночас Катя Іванова («ЛИДЕР плюс») дає декілька смішних порад, як перетворити
мистецтво носіння одягу на фарс; Алла Карлюк («НАТАЛИ») детально розповість
про таку важливу частину жіночого туалету як рукавички, а Марина Федосенко
(«АКАДЕМИЯ») ділиться практичними рекомендаціями щодо чоловічого гардероба.
Досить підозріло, що напередодні зими й на тлі закриття
декількох видань («ТРИК», «ЕДИНСТВЕННАЯ», «КАПИТАЛ»), журналістів раптом
зацікавила тема надмірної ваги. Цій проблемі присвячено статті Ніни Мальчик
(«НАТАЛИ») та Сергія Гордієнка («АКАДЕМИЯ»). Також про своє бажання схуднути
заявив у інтерв’ю в журналі «ЕВА» Володимир Бистряков. А то, скаржиться
відомий композитор, його вже починають приймати за Миколу Мозгового.
Мимоволі доводиться продовжити тему закритих видань, у
цьому випадку із застереженнями. Сколихнувши досить мляве київське життя,
журнал «ПАРАД» припинив свою бурхливу діяльність після виходу третього
номера, підтвердивши тим самим похмурі й, здавалося б, безпідставні прогнози
Миколи Вересня. Але офіційного повідомлення про закриття не було, й тому
сподіватимемося на краще.
Розглядаючи вітчизняні ілюстровані видання загалом, приходиш
до невтішного висновку про схожість концепцій. Всі вони оптимістичні й
доброзичливі до всіх своїх героїв. За винятком окремих матеріалів, відсутній
будь-який критичний погляд. Ой, як не вистачає крокодилячої, але цілком
чарівної посмішки журналу «ПАРАД». За таких обставин на перше місце виходить
проблема стилю взагалі. Породження останнього — «LOOKS INTERNATIONAL» —
поліпшивши, порівняно з минулим номером, поліграфію й зовнішній вигляд,
претензійно вмістив на тлі матеріалів із змістом на кшталт: «у одязі від
Смальто ви почуватиметеся не лише розкуто» або вже щодо Кензо: «в моді
вільний, розкутий одяг», розповідь «Забавна історія Федора Олексійовича
Разіна» — одного з кращих стилістів сучасності Мілорада Павіча. Тим часом
твори автора «Хозарського Словника», якщо хто й має моральне право публікувати,
та й то сумнівне, так це, погодьтеся, лише журнал «ART-line», що спеціалізується
на темах мистецтва. Також із «LOOKS INTERNATIONAL» чомусь зник найкращий
і найоригінальніший (з усіх журнальних варіантів) гороскоп. Забавні зоряні
мініатюри, що легко читаються, на жаль, змінилися сумними і ненатхненними
прогнозами. Але, як завжди, на високому рівні в «LOOKS» рубрики «Кіно»
і «Люди». Заслуговує також на увагу відмінне і дійсно стильне інтерв’ю
Марії Оранської з Іваном Терещенком, онуком міністра іноземних справ Тимчасового
уряду, в чиєму родовому особняку розташовано тепер музей Російського мистецтва.
«ЕВА», на дві третини заповнена інформацією про моду, вводить
тим самим читача в оману. Адже, крім красивих фотографій, у журналі багато
цікавих текстових матеріалів: уже згадуваної Зосі Колотушкіної, мистецтвознавця
Катерини Ліпи; інтерв’ю Костянтина Дорошенка з директором галереї Сорос
Мартою Кузьмою; статті про Джоді Фостер і Ніка Кейва. Взагалі, «ЕВА» набирає
обертів із кожним новим номером.
Дещо розчарував «ЛИДЕР плюс», вмістивши в номері півтора
десятки малоестетичних і настільки ж привабливих фотографій напівоголених
моделей. Компенсаторним елементом, мабуть, виступають оригінальні назви
деяких рубрик — «Мілітарист» і «Болячки». В останній дуже розсмішить читача
стаття Сергія Бедричука про ЗПСШ (захворювання, що передаються статевим
шляхом), у якій автор повністю персоніфікував «венерині подаруночки».
Найбільш привабливим і гармонійним у плані дизайну виглядає
журнал «АКАДЕМИЯ», головна тема якого — персонажі. В останньому номері
вміщено інтерв’ю з письменником А. Курковим (найбільш популярною людиною
цього року серед представників мас-медіа); І. Білик, М. Бурмакою, В. Кердісовим,
А. Д’яченко, С. Зоріною і, мабуть, як екзотика — з іноземцями: «поглядовцем»
О.Любімовим і директором Київського представництва Австрійських авіаліній
К.Балассопулосом.
№221 18.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
