Тепер у птахів є будинок і приятелі — вони ділять вольєр із сороками і галками. «Тато» цієї компанії Олександр Шкрабалюк говорить, що уживаються птахи досить мирно. Адже в зоопарку не потрібно конкурувати ні за їжу, ні за дам серця. Характер білих ворон майже такий самий, як у звичайних, але альбіноси трохи сміливіші та більш задерикуваті. Так само, як і в людей, розуміння того, що ти не такий, як усі, викликає свого роду захисну реакцію — примушує періодично показувати цим «усім» їх місце. Люся та Паша дуже хазяйновитi — нiколи не пропустять нагоди сховати на чорний день те, що погано лежить. Особливості характеру білої ворони особливо добре вивчив наш фотограф, якому довелося ретельно охороняти об’єктив від білого Люськиного дзьоба.
Роль захисника в сім’ї належить саме Люсі. Тому що Паша — абсолютно сліпий. Перед тим, як принести його в зоопарк, люди, які підібрали Пашу, тримали його на балконі, й яскраві промені сонця випалили незахищені пігментом червоні очі альбіноса. Природа посилає багато випробувань тим, кого створила несхожим на інших. Але Паша зовсім не безпорадний — він чудово орієнтується у вольєрі навпомацки, і при нас навіть відібрав віднятий Люською в нього шматок сиру. Пані, хоч і дозволяє собі іноді стягнути у Паші ласощі, ставиться до нього дуже трепетно. Одного разу, розповідає Олександр Шкрабалюк, Паша виліз на вулицю через залишену недосвідченою доглядачкою щілину в сітці, і Люся криками повернула свого сліпого друга додому.
Дітей у них поки немає. А якщо і з’являться, то швидше усього будуть звичайними чорними воронами. Ген білого забарвлення — рецесивний, і, згідно із законами генетики, тільки 25% потомства може успадкувати сніжне пір’я. Пославши батькам випробування несхожістю на інших, природа створює їх дітей звичайними членами воронячого суспільства. Напевно, це правильно. Хоча б тому, що для того, щоб чудо залишалося чудом, воно повинне бути рідкісним. Варвара ЖЛУКТЕНКО,
ЗАПИТАННЯ «Дня»
Юрій РИБЧИНСЬКИЙ, поет, автор рок-опери «Біла ворона»:
— Поняття «біла ворона» можна застосовувати як для політики, так і для суспільства. Адже політика — це і є частина суспільства. В принципі , «біла ворона» — явище, що виходить i з прийнятих і встановлених для особистості рамок, її можливостей. Одна із основних ознак людини-«білої ворони» — це те, що вона не людина зграї. «Білу ворону» у свою зграю не приймають, тому що вона цю зграю видає. У всієї зграї повинні бути одні й ті ж ознаки. «Біла ворона» — це самотній лідер, приречений на самотність через свою несхожість на інших.
Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, завідуючий відділом Інституту соціології:
— В соціології та соціальній психології ця категорія людей має трохи іншу назву. Йдеться про так званих нонконформістів — людей, здатних протипоставити свою думку й свою позицію більшості. Тому перш, ніж говорити про того, хто такі «білі ворони» в політиці та суспільстві, потрібно розуміти, що ж є найголовнішим, найважливішим і домінуючим у самому суспільстві. Якщо в Західному суспільстві домінують сучасні процеси інтеграції, єднання, глобалізації, то, природно, «білими воронами» стають ті, хто виступають проти цього. Частково й терористи потрапляють під цю категорію.
У нашому ж суспільстві ситуація дещо інша, адже ми ще знаходимося на так званій перехідній стадії. В нас панівною ідеологією стали «перехідні норми». Створюється дуже складний конгломерат. Тому говорити про те, що хтось виступає конкретно, як наша «біла ворона» — людина, яка хоче протистояти наявній політичній і соціальній системі — надто складно.
У нашій ситуації бути «білою вороною» в політиці та суспільстві — це відстоювати чіткі та ясні соціальні правила, норми та принципи, які виключають всі механізми, пов’язані з політичним запроданством, виключають можливість застосування подвійних політичних, соціальних і моральних стандартів, які у нас ще домінують. Людина, яка не міняє політичні позиції залежно від матеріальної вигоди або політичної кон’юнктури, що легко змінюється; яка чітко відстоює свої погляди і здатна в суспільстві не пристосовуватися до подвійних стандартів, а відстоювати свою морально-однозначну позицію. Ось такі люди і є «білими воронами» в нашому суспільстві. Подивіться програми політичних партій — це, як правило, еклектика і конгломерат — від надто лівих до надто правих політичних поглядів і думок. Це пов’язано з тим, що в такому аморфному й невизначеному суспільстві у політиків завжди є потреба сподобатися всім. А сподобатися всім можна, тільки проповідуючи суперечливі еклектичні погляди. Й «білою вороною» стане той, хто зуміє дуже чітко викласти свою позицію, не підлаштовуючись під домінуючу суспільну й політичну атмосферу.
Природно, що люди будуть страждати більше, ніж ті, хто пристосовуються до домінуючих норм, але нонконформісти завжди були потрібні для того, щоб розвиток суспільства йшов у чіткому соціальному напрямі. Й для нас це питання сьогодні являється ще більш актуальним, ніж для багатьох інших держав світу. «Біла ворона» поза зоопарком — «помилка природи» чи рушій суспільної еволюції?
