Десять днів (з 31 жовтня по 10 листопада) у Києві проходило
свято музики. Всього в конкурсі взяли участь 90 піаністів з 10 країн світу.
Справа в тім, що організатори конкурсу провели експеримент, надавши можливість
виступити всім юним талантам, що надіслали заявки. Цей марафон назвали
«Горовиць-Дебют». За словами членів журі, вони були приємно здивовані такою
великою кількістю учасників. Хоча не всі зуміли сконцентруватися, зібрати
сили, але, з іншого боку, усі діти тільки роблять свої перші кроки в музиці
(найстаршому ледве виповнилося 14 років).
З 5 по 10 листопада змагалися 13 учасників у категорії
«молодша група». Незважаючи на юний вік, їм довелося складати справжній
іспит на професіоналізм. Від туру до туру завдання ускладнювалося. Особливо
важким був виступ із симфонічним оркестром.
Юними віртуозами можна назвати учнів Київської музичної
школи ім. Лисенко Еліну Аксельруд, Андрія Луньова, Олександра Чугая і Настасію
Домбровську. Настя блискуче виконала «Тарантелу» Листа — твір архіскладний,
але ж їй усього 13 років. Яскраво і самобутньо виступила Дае Ан Х’юнг з
Південної Кореї. Обидві дівчинки отримали спеціальні призи. Артема Ясинського
з Донецька можна назвати багатоборцем. У конкурсі «Горовиць- Дебют» він
виступив у двох номінаціях і завоював дипломи лауреата. А в «молодшій групі»
визнаний гідним бронзової медалі, розділивши третє місце з киянином Олександром
Чугаєм. До речі, через Сашка серед членів журі виникли суперечки. Не всі
були готові дати йому лауреатське місце, мотивуючи тим, що хлопчик гарний,
але факт залишається фактом: у третьому турі під час виступу із симфонічним
оркестром Національної філармонії України він спіткнувся на ноті і ця прикра
помилка могла мати для юного музиканта погані наслідки. Іван Карабиць,
який очолює суддівську команду, і його колега з Ізраїлю Надя Штернберг
зуміли переконати інших членів журі, приймаючи остаточне рішення, врахувати,
як добре він виступав в усі конкурсні дні. Чугай краще за всіх виконав
твори Баха і Бетховена, одержавши за це спеціальний приз, а також у подарунок
бахівський рукопис Сонати ля-мінор та ексклюзивне право на її запис і виконання
в концертах.
«Срібло» відвіз у Гродно білоруський семикласник Кирило
Кедук. Він показав високу професійну майстерність. Його виконання творів
українських композиторів виявилося найцікавiшим.
Але справжньою сенсацією конкурсу пам’яті В. Горовиця й
улюбленицею публіки стала кримчанка Валерія Мірош. Не потрапити під чари
білявого дівчатка з кісками дійсно важко. Вона зібрана, технічна, віртуозна,
дуже музична, вміє побудувати фразу, освоїла складний репертуар і, разом
з тим, безпосередня дитина, що вміє радіти з дрібниць. Крім золотої медалі,
чека на дві тисячі доларів, спецпризів за артистизм, за краще виконання
обов’язкового твору одержала масу дорогих подарунків. Але ви б бачили,
як почали блищати її очі, коли винесли приз глядацьких симпатій — величезну
плюшеву черепаху. Саме іграшці дівчинка зраділа найбільше. За словами Лериної
мами, у три роки дочка вже читала і почала вчитися грати на фортепіано.
До музичної школи її не прийняли через юний вік, тому ази нотної грамоти
Валерія опанувала вдома. У ту пору вони жили в Казахстані. У місті Балкаші
в п’ять років дівчинка пішла в музичну школу, але, мабуть не в ті руки
потрапила дитина. Особливих успіхів батьки не спостерігали. Коли через
рік родина переїхала до Керчі, і дівчинка пішла займатися до педагога Валентини
Нікішиної, то буквально на очах маля стало вражати своїми здібностями.
— Лера схоплює усе на лету. Хоча довелося заново ставити
руки, але ж переучувати завжди важко, — розповідає Валентина Інокентіївна.
— Музикою дівчинка займається з величезним задоволенням. У неї був невеликий
ріст, і батько зробив накладну педаль, щоб вона могла повноцінно грати
на роялі. Вже в шість років Валерія перемогла в республіканському конкурсі
«Юний віртуоз» (Сімферополь). Через рік стала лауреатом програми «Нові
імена Криму» і Міжнародного конкурсу «На батьківщині С. Прокоф’єва». Чотири
рази виступала із Симфонічним оркестром Кримської філармонії. Крім цього,
Лера вчиться в другому класі школи з математичним ухилом. Кругла відмінниця.
Обожнює малювати і читати. Причому не дитячі казки, а вивчає енциклопедію.
Я займаюся педагогічною діяльністю 27 років. Через мої руки пройшло багато
талановитих дітей, але Мірош — унікальне явище. Це не вундеркінд, а феномен.
Варто додати, що Лера до конкурсу пам’яті В. Горовиця стала
готуватися з липня, займаючись по сім годин. У дівчинки ще маленькі руки
(довжини пальців не вистачає, щоб брати октаву), а обов’язкова програма
вимагала вивчити етюди Мошковського, Шопена, сонати Баха, де потрібна віртуозна
техніка. Для свого фінального виступу Лера вибрала Концерт фа-мінор Баха
в трьох частинах. Грала так натхненно й технічно, що слухачі і журі зовсім
забули про її юний вік. Таке враження, що її пальчики просто літають по
клавіатурі. Після виступу вона зізналася, що мріє стати гастролюючим музикантом
і педагогом.
Отже, конкурс завершено. До фіналу вийшли п’ять українських
піаністів — це говорить про великий творчий потенціал нашої фортепіанної
школи. Як стверджують організатори, запалені зірки не будуть ними забуті.
За професійним ростом вони будуть уважно спостерігати, запрошуючи в гастрольні
тури і допомагаючи в підготовці до наступних міжнародних конкурсів. А попереду
нова акція — навесні, але там свою майстерність будуть демонструвати вже
дорослі музиканти.
