Учора в галереї «Митець» на Великій Васильківській відкрилася вже традиційна виставка, приурочена до дня Ксенії. У ній, знов- таки за традицією, взяли участь чотири художниці — Оксана Міловзорова, Оксана Стратійчук-Бербека, Оксана Кирпенко й Оксана Ходаковська. З цієї нагоди великий прихильник їх творчості письменник Андрій Курков провів із винуватицями торжества цілком серйозний «круглий стіл». Правда, на не зовсім звичайну тематику. Андрій виявив, що роботи художниць різні, але вперше в цьому році в експозиції прочитується єдина тема, до того ж еротична. У зв’язку з чим у модного письменника виникло запитання: може, саме ім’я Оксана має в Україні якийсь особливий еротичний відтінок, що відрізняє це ім’я від інших імен?
О.Міловзорова: — Еротичності в імені Оксана не більше, ніж в інших жіночих іменах. Все залежить від особистості. А взагалі, на мій погляд, в образотворчому мистецтві надто рідко відображається те, що думає про еротику художник-жінка, як вона собі цю еротику уявляє. Вони або споглядають себе, як суб’єкт натхнення, бажання, або відразу перескакують на благородну тему материнства.
А.К.: — Але і ваша виставка відносно еротична. Тут доречно пригадати один старий анекдот про сексуально стурбованого пацієнта на прийомі у психіатра. Лікар показує пацієнту картинки із журналів: меблі, люстри, столи, а той говорить, що він бачить. Природно, пацієнт скрізь бачить акти і в кінці звинувачує психіатра, що той йому показує суцільну порнографію. Адже якщо подивитися на роботи Оксани Стратійчук-Бербеки: в чому в цих картинах схована еротика? В яскравих екзотичних кольорах? У папугах? У вазах? Адже на полотнах — просто красивий декадентський світ.
О.Стратійчук-Бербека: — Я сама не знала, де там еротика. Але прийшла Оля Лагутенко і говорить: «тут нічого не потрібно вигадувати — папуга є супутником бога Яхве й одним із головних еротичних символів».
А.К.: — Я сам ніколи не думав, що споглядачем еротики може виступати жінка. Звичайно жінка виступає як об’єкт, і тільки для чоловічих очей. Пам’ятаєте, на початку позаминулого століття еротичними картинками вважалися фотографії красиво одягнутих панянок iз ледь оголеною щиколоткою. Що ж таке взагалі еротика з точки зору жінки?
О.Кирпенко: — Еротику, на жаль, давно перемогла позбавлена смаку порнографія й, звичайно, порівнювати жінку в ледь піднятій сукні з нинішніми відвертими фотографіями не має сенсу. Еротика — це прихована або напівприхована ізюминка. Просто оголена топ-модель такою ізюминкою бути не може, особливо, якщо ось вона вся перед вами, і їй більше немає чого приховувати. І шукати у ній або на ній більше немає чого. А що стосується «еротичності» художніх творів — все залежить від нашого бачення й запитання: «Хочемо ми у тій чи іншій картині знайти еротику чи ні». Еротика — річ віртуальна, вона скрізь, у всьому, але не для всіх. Сховати її легше, ніж показати. Але при цьому — це дуже особиста справа.
А.К.: — Тобто ми вийшли раптово на тему не самої еротики, а еротичного підтексту. І тепер ваша виставка мені уявляється способом протесту проти приниження еротики грубою візуальною фотопродукцією типу журналів «Плейбой» або «Лель». І це при тому, що ці видання часто називають себе «еротичними» або — знову ж цікаво — «чоловічими». Ваша еротика, без сумніву, загадковіша й містичніша ніж те, що називається цим словом офіційно.
О.М.: — Я протестую тільки проти того, що на тему еротики завжди виступають і висловлюються одні чоловіки. Чому вони приватизували цю тему? Вони що, краще розуміють красу? Адже еротика не може не бути красивою. Нам давно вже час висловитися самим. Ось у музичній творчості або в літературі жінки сміливіше показують своє ставлення до еротики.
О.К.: —До речі, у нас саме слово «еротика» спочатку не було визначальним для експозиції. Ми хотіли назвати виставку: «Про це». «Це» — слово настільки всеосяжне, що кожний може вкласти в нього свій смисл. Для когось «це» — порнографія, для іншого — материнство або еротика.
О.Ходаковська: — Я взагалі не користуюсь цими словами: еротика, порнографія. Може, на підсвідомому рівні щось таке проникає в мої роботи, але свідомо я нічого еротичного не малюю.
А.К.: — Так, але у літературі та в історії взагалі так багато звичайних предметів і об’єктів ставали еротичними символами. Ось на вашій картині зображено три фонтани з водою, що ллється. У середньовіччі, коли вода була розкішшю, фонтан також вважався еротичним символом. А квіти та рослини — і поготів. Особливо такі хижі, як зображені на ваших картинах.
О.М.: — Квіти завжди асоціюються з жінками, а я хочу сказати, що і чоловіки повинні бути об’єктами еротичного погляду. Вони самі повинні на себе в такому ракурсі подивитися й подумати — а наскільки ж вони еротичні? А то їм завжди подавай гарних струнких жінок із блиском в очах і з розкішним волоссям, а самі — товсті, безформні. А ми, жінки-художники, не позбавлені естетичного погляду на тіло чоловіка, ми здатні ним милуватися, якщо воно того варте. І якщо чоловіки задумаються про це — нехай тоді стараються відповідати і нашим естетичним вимогам.
А.К.: — Так, усі чоловіки хочуть дивитися на прекрасні форми, обличчя, фігури, а самі себе у дзеркалі, отже, не бачать.
О.М.: — Так, їх принцип — «люби мене таким, яким я є!».
А.К.: — А можливо, він думає, що він розумний і цього досить?
О.М.: — Розум еротиці — перешкода!
А.К.: — Тоді назвіть ті негативні якості чоловіків, які заважають чоловікові стати об’єктом еротичного погляду жінки.
О.К.: — Для мене зовнішність чоловіка — не головне.
А.К.: — А що головне?
О.К.: — Розум. Лисий, але розумний цілком може стати еротичним об’єктом.
А.К.: — Адже еротика — це зрештою зовнішнє. Зовнішній потяг, імпульс, який передається побаченим. Які чоловіки на викликають у вас цього імпульсу?
О.К.: — Зовні непривабливі.
А.К.: — А ви можете самі оцінити, скажімо, випадкового перехожого чоловіка на предмет його еротичності?
О.К.: — Я за повну рівність. Чоловіка можна розглядати як еротичний об’єкт так само, як і жінку. Якщо він зовні привабливий, то первинний інтерес він у мене викличе. Тобто він проходить першу стадію відбору. На рівні біотоків. А далі вже йде перевірка на більш глибокому інтелектуальному рівні. І якщо все о’кей — то можна рухатися й далі.
А.К.: — А якщо красунчик-мачо з пустою головою?
О.К.: — Це нецікаво. Але на всякий товар є свій покупець.
А.К.: — Я радий, що ви шукаєте хороший товар. А поки-що ми прийшли до думки про рівність статей стосовно зовнішньої реакції представників однієї статі на представників іншої — і це вже торжество демократії. До «еротичної» рівності чоловіків і жінок суспільство не підіймалося навіть у роки, коли тема вільного кохання переходила в акції під назвою «Геть сором!».
О.С.-Б.: — Ні, наша виставка все-таки більш благовидна. Мене більше цікавить запитання: «Як пишеться еротичний натюрморт?», аніж ніжні лінії тіла.
О.Х.: — Просто дівчата хотіли намалювати еротичні твори, а вийшла виставка про кохання взагалі.
А.К.: — Отже, все-таки, еротика краще вийде у чоловіків-фотографів, аніж у дівчат-художниць?
О.К.: — Ні, просто у головах людей слово «еротика» міцно пов’язане з відвертими журнальними фотокартинками. Тому все, що створимо ми, для більшості глядачів виявиться «софтом». Але наша загальна думка — у нашому еротичному «софті» більше естетики й саме до цього потрібно прагнути. Тому, що наш «софт» цікавий людині взагалі, без розділення: чоловік-споглядач і жінка-об’єкт.
А.К.: — Тобто ви виступаєте за підвищення рівня загадковості в еротиці?
О.М.: — Швидше за підвищення рівня романтизму. Адже порнографія не може бути романтичною, а еротика — може!
