У Києві стартували чотиримісячні гастролі пересувного Московського цирку на воді, що презентує глядачам унікальне шоу під назвою «Водна феєрія» (див. «День» № 14). За дві години глядачі побачать програму, де переплелися різні жанри. Виступи відбуваються у кількох площинах: у басейні, на острівці й на перекидних містках, а також під куполом цирку. Завдяки спеціальній техніці на манежі з’являються тривимірні фонтани, водоспади, каскади, водний пил, піна, феєрверки, лазерні голограми. Глядачі із захопленням стежать за майстерністю аква-балету, повітряних гімнастів, акробатів, клоунів, дресирувальників і екзотичних тварин.
Серед глядачів ми побачили генерального директора Національного цирку України і знаменитого дресирувальника Володимира Шевченка, який розповів «Дню»:
— Московський цирк на воді багато років тому виступав у Києві, але нині представлена абсолютно інша програма. Її презентує Андрій Шевченко — ми не родичі, а однофамільці. Хоча щось спільне у нас все-таки є: Андрій працює з морськими левами, а я зі звичайними левами й тиграми. Я все життя віддав цирку, тому все, що відбувається в манежі, мене рідко може здивувати, але маю визнати, що московські артисти демонструють високопрофесійне шоу. Цирк на воді — відомий колектив не лише в країнах колишнього СРСР, а й за кордоном. Я впевнений, ці гастролі стануть явищем в культурному житті Києва, а публіка отримає багато яскравих вражень від шоу моїх російських колег. Поки в Києві виступатимуть москвичі, ми вирушаємо на гастролі до Санкт-Петербургу і 16 лютого покажемо свій перший спектакль.
Після виступу москвичів «Дню» вдалося поговорити з керівником Цирку на воді Андрієм Шевченком. Він розповів про їхній незвичайний колектив, технічне ноу-хау, що дає змогу показувати шоу з використанням сучасних технологій, і про те, як він, колишній спортсмен-гімнаст, став дресирувальником.
БАСЕЙН-ТРАНСФОРМЕР
— Я народився і виріс у Харкові, — розпочав нашу бесіду Андрій Шевченко, — був спортсменом (чемпіоном України зі спортивної гімнастики), а після армії пов’язав свою долю з цирком. Спочатку виступав як повітряний гімнаст. Хоча я не з циркової родини, але полюбив це мистецтво на все життя. До речі, цирк на воді має довгу історію (понад 115 років). Першовідкривачами водної пантоміми стали парижани, які продемонстрували свою майстерність глядачам наприкінці XIX століття. А наш творчий проект — пересувний Цирк на воді — ідея моєї дружини Яни, вона ж запропонувала мені спробувати себе в новому амплуа — дресирувальника. Перший виступ нашого колективу відбувся в 1998 році. Тоді до складу трупи входило лише 14 артистів, три мавпи й морська левиця. Наш виступ проходив у басейні завглибшки півтора метри води. До речі, не всі вірили в успіх нашої ідеї, передрікаючи масу турбот і навіть неприємності (що ми затопимо не лише манеж, а й усю будівлю цирку, що у шоу дуже дороге обладнання, і ми «прогоримо» у фінансовому плані. До речі, вартість програми «Водна феєрія» — $ 1 млн. 350 тис.). Але ми зуміли довести, що нам під силу створити яскраве циркове видовище, враження від якого посилюється саме від спецефектів.
Нині трупа становить уже 53 артисти. Це колишні спортсмени, майстри спорту міжнародного класу із синхронного плавання, гімнасти, атлети, артисти оригінального жанру, а також наші партнери-тварини: два морських леви Софія і Боб, крокодил Жора, три пітони, плюс ціла група інженерів і техніків, які обслуговують шоу: світло, звук, піротехніка й водні комунікації. Наш пересувний басейн — запатентоване власне технічне ноу-хау, конструкція якого встановлюється на будь- якому сценічному майданчику (за наявності у приміщенні люку для зливу води й пожежного гідранта) лише за кілька днів.
— Андрій, розкажіть трохи детальніше про ваш незвичайний басейн-трансформер: скільки води він вміщує, чи надійна конструкція, чи не було НП?
— Глядачам хвилюватися, що басейн затопить приміщення цирку, не варто. Наша конструкція абсолютно надійна. Ми гастролювали в різних приміщеннях і країнах, жодного разу (!) басейн нас не підвів. Бувають робочі моменти, наприклад, перед генеральною репетицією у Києві забарахлило обладнання, але неполадки швидко усунули наші фахівці. А якщо розповісти коротко, то басейн встановлюють так: на манеж встановлюється металевий каркас. Потім його обтягують фанерою, кількома шарами плівки й прогумованого матеріалу, стягуючи конструкцію тросами. Затим насосами басейн заповнюють водою (від 150 до 170 тонн). Перед виступом воду підігрівають: взимку до 34 градусів, а влітку до 25. Це робиться для того, аби артистам комфортно працювалося. А для очищення води у нас використовуються спеціальні фільтри й знезараження, озонатор й ультрафіолет, що вбиває бактерії. Технічні працівники регулярно чистять дно басейну за допомогою пилососів і різних пристосувань. Отже виступати в нашому басейні цілком безпечно. До речі, на цих гастролях ми випробуємо нові спецефекти — водяні екрани. Кияни такого шоу ще не бачили, і я впевнений, що цей номер програми не залишить байдужими глядачів різного віку. У нас цілісна програма (тривалість — дві години). Усім артистам і технічній службі доводиться діяти дуже швидко і злагоджено: міняти костюми, номери, які плавно переходять в єдину композицію. Тому публіка переглядає програму на одному диханні. Синтез майстерності наших артистів (жонглери, гімнасти, акробати, дресирувальники, клоуни, плавці, балет, тварини) і використання спецефектів (лазери, голограми, феєрверки, фонтани, водоспади, 85 тисяч тенісних кульок, що імітують піну) — все разом створює шоу «Водна феєрія». Цю програму бачили глядачі Москви й Санкт-Петербургу. Впродовж місяця ми вводитимемо нові номери, і шоу оновлюватиметься.
«ТВАРИНИ РЕАГУЮТЬ НАВІТЬ НА ІНТОНАЦІЇ ГОЛОСУ»
— Розкажіть, як ви з гімнаста стали дресирувальником?
— Мені здається, що людина, яка полюбила цирк, уже не зможе з ним розлучитися. Першими моїми підопічними стали мавпи, собаки, бегемот, а потім морські леви. Знаєте, за інтелектом тюлені не поступаються дельфінам, і працювати з ними дуже цікаво. Я вже вісім років займаюся дресурою. Усі тварини мають свій характер, і потрібно до кожного знайти свій «ключик». Необхідно, щоб тварини звикли й довіряли тобі, дозволяли себе гладити, обіймати, сприймали дресирувальника як друга. З одним підопічним можна підготувати номер за три місяці, а з іншим три роки працюватимеш. Я маю на увазі, що якщо готуються оригінальні, авторські номери, а не просто використовується стандартний набір дресури, наприклад, ловити м’яч (цей «трюк» тварини засвоюють дуже швидко). Так, тюлениху Софію я вважаю своєю «бойовою подругою». Ми разом працюємо вже 8 років. Вона ніколи мене не підводила: дуже талановита циркова актриса. Нам завжди є про що з нею «поговорити». Софії 9 років, і можна сказати, що нині вона перебуває в самому розквіті свого таланту. Вона може виступати без моїх команд, а я виходжу на арену, щоб вона не сумувала, адже всі трюки вона робить із задоволенням, обожнює компліменти. Зараз я готую для Софії партнера — морського лева Боба (йому 5 років). У Києві відбудеться дебют його ексклюзивного номера. Знаєте, тварини чутливо вловлюють усі команди, навіть інтонації голосу. У нас немає можливості міняти тварин і тому доведеться «притертися» один до одного (кого прислали — з тим і працюємо). Я вважаю, що всі тварини талановиті, а якщо не виходить номер, то це провина дресирувальника. Тюлені можуть виступати до 20 років. Усе залежить від того, наскільки вони завантажені, які трюки виконують. Якщо просто вийдуть і полежать на манежі, поплескавши в «долоньки», то так виступати можна дуже довго. А буває, що три роки активних виступів (по три спектаклі) вимотують тварин і вони швидко сходять з арени.
— Перед виступом ви годуєте тварин чи їх краще потримати на голодному пайку?
— Перед виступом їх легко годують, щоб вони не об’їлися. Тоді тюлені, виконавши трюк, як заохочення сприймають шматочки риби, отримані на манежі.
— Де живуть ваші вихованці і як вони переносять переїзди?
— У наших левів є окремі басейни з морською водою (ми прісну воду спеціально підсолюємо, щоб у них були умови, наближені до природного середовища проживання). У звичайній воді тюлені також можуть жити, але морська вода корисніша для них. Ми репетируємо 15 хвилин, а виступають морські леви 10 хвилин, потім їх відправляють до басейнів. Коли ми вирушаємо в дорогу, тюлені подорожують в спеціальному фургоні, в якому вмонтований басейн, є кондиціонер, панорамні вікна й люки. Їм комфортно, і ми можемо спокійно їздити, виступаючи в різних містах і країнах.
— Розкажіть про географію ваших гастрольних маршрутів?
— Крім російських міст наш цирк виступав у Прибалтиці, Білорусі, Україні, Молдові, Індії, Катарі, Китаї, Тунісі, Італії, Франції й Америці. Приємно, що скрізь нас дуже добре приймають. Навіть у деяких країнах з’явилися послідовники Цирку на воді. Я бачив кілька програм, але вважаю їх слабкими копіями. Сьогодні у нас зібралася хороша команда: творча, технічна. Наші артисти не лише відточують свою майстерність, а й постійно вигадують щось нове, оригінальне, а наші творчі фантазії допомагають втілити в реальні номери інженери й технічний персонал. Тільки працюючи злагоджено, нам вдається робити суперсучасне шоу. Нас тішить, що нині в Європі аналогу подібного пересувного цирку на воді немає. До речі, крім цирку на воді у нас є дві програми цирку на льоду з білими ведмедями, і за попередньою домовленістю з нашими українськими колегами їх в нинішньому році також покажемо на гастролях. Перед цим виступом у Києві ми хотіли зробити об’єднану програму: вода і лід, але потім вирішили розділити це шоу на два.
ЛЕГЕНДАРНЕ ПРІЗВИЩЕ
— Андрій, знамените прізвище Шевченко вам допомагає в житті?
— Безумовно. Адже Шевченко — передусім Кобзар. Я українець і пишаюся, що є однофамільцем нашого класика. Працюючи в цирку, я захоплювався майстерністю знаменитого київського дресирувальника Володимира Шевченка. Він показує такі приголомшуючі програми з хижаками. Мені приємно, що він, як керівник Національного цирку України, запросив наш колектив виступити у Києві. Знаєте, коли засіяла «зірка» футболіста Андрія Шевченка, то практично жодне інтерв’ю не обходиться без того, щоб мене не запитали — чи ми не родичі? Був навіть забавний випадок на гастролях в Італії. Одного разу після виступу до мене підійшли вболівальники «Мілана» й подарували майку з написом «Shevchenko». Я був дуже зворушений увагою. Ми сфотографувалися на згадку, й тепер зберігаю цю футболку, як дорогоцінний сувенір.
