«...І тут ми починаємо розуміти значення митниці Вітовта й таваньского (йоганнесбурзького) броду. Тоді ми і зрозуміли, що зовсім інші смисли треба дати й Тягинці, й Бургунці, й вежі Вітовта», — це цитата з книги «Епоха Вітовта в історії України: 1387-1430», яка вийшла друком наприкінці 2020 року.
Видання стало результатом спільної праці українських і литовських фахівців з історії Центральної та Східної Європи XIV — XV. Це Альфредас Бумблаускас, Генутє Кіркєнє, Борис Черкас, Дмитро Ващук, Лорета Скурвідайте.
«Науковцям вдалося реконструювати історичні події, що відбувалися 600 років тому; події, результатом яких стало народження великої держави, що стала спільним фундаментом для кількох сучасних європейських країн — України, Литви, Білорусі, Польщі», — йдеться в описі книги на сайті видавництва «Балтія-Друк».
У передмові до історичної праці автори зазначають, що роль литовського князя Вітовта є значною для історичної дипломатії, налагодженні нових культурних, наукових, соціальних зв’язків між сусідніми народами.
Дозорна вежа у Бериславському районі Херсонщини є однією з фортифікаційних споруд часів Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, однією з найпівденніших точок цієї середньовічної держави, до якої входила і значна територія нинішньої України. За спорудою здавна закріпилася назва Вежа Вітовта, хоча наприкінці XIX століття вона була частково відреставрована (добудована) князем Трубецьким. Принаймні на цій версії сходиться більшість дослідників.
«Книга є одним із результатів великої експедиції 2018 року, коли група литовських дослідників мандрували Україною, фактично кордонами Великого князівства Литовського. Автори відзначають нове розуміння наших спільних пам’яток», — розповідає «Дню» очільниця ГО «Культурний центр Україна-Литва» Наталя БІМБІРАЙТЕ.
«Я пам’ятаю, що спочатку Альфредас Бумблаускас був скептично налаштований щодо того, що Вітовт дійшов до Чорного моря і що це більше міфи. Але після експедиції він їхав зі словами, що історію треба переписувати, бо ми багато ще не знаємо», — продовжує пані Наталя.
За її словами, вежа Вітовта, як і фортеця Тягин, це важливі символи спільної пам’яті України та Литви, які потребують уваги. Це і нові дослідження науковцями, й історико-культурні та туристичні активності.
До речі, в липні 2020 року, під час археологічних розкопок на території пам’ятки національного значення фортеці Тягин, волонтерам і вченим вдалося відкопати частину фортифікаційної споруди та добре збережений фігурний камінь ймовірно датований XIV століттям. А також металеві скоби з бомбарди (артилерійська зброя) середньовічного періоду. Детальніше про цю експедицію Інституту археології НАН України можна почитати в матеріалі на сайті «Дня».
У 2021 році, говорить Наталя Бімбірайте, також планується низка заходів, пов’язаних із цими об’єктами. Стосовно вежі досі необхідно провести повноцінне дослідження з визначення її точного віку, проведення експертиз тощо. На це шукають кошти.
Громадські діячі очікують на підтримку подальших розкопок фортеці Тягин від обласної ради. А до Українського культурного фонду подали проєкт разом із Новокаховським товариством охорони культурної спадщини щодо створення туристичного маршруту, до якого увійдуть залишки фортеці, вежа, львівські скелі (у с. Львове) та кам’яні вишиванки у Новій Каховці.
«Ці місця мають потенціал для розвитку місцевої економіки, туризму. Зараз дуже бракує інфраструктури. А люди вже їдуть: і з регіонів України і з-за кордону. Але просто потенціалу недостатньо. Потрібно працювати, щоб забезпечити певний рівень комфорту», — говорить Наталя Бімбірайте.
