Перша радість весни — підсніжники. Бабусі майже закінчили щорічне «чергування» біля метро з букетами цих квітів, скоріше за все, нелегально насмиканих у лісах. Підсніжники відцвіли, але існує багато інших рослин, які квітнуть ранньої весни. Старший науковий співробітник відділу ландшафтного будівництва Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка Тетяна Счепіцька провела екскурсію садом і показала різні первоцвіти.
СИНЬООКА ПРОЛІСКА
Усім відома блакитна квітка, яка росте на будь-яких ґрунтах. Рослина надає перевагу тінистим місцинам, зимує під листям. Латинська назва тендітної квітки грізна: Scilla, тобто, «Сцілла» — як морське чудовисько з міфів Давньої Греції.
Рослина, як і багато первоцвітів, належить до цибулинних. Маленькі цибульки швидко розростаються. Можна просто висадити проліски під деревами, і там поступово утвориться квіткова галявинка. Матеріал для посадки продається в будь-яких спеціалізованих магазинах. Рослини висаджують восени, у них закладається квіткова брунька, з якою вони зимують, і навесні проліска «розплющує» сині очі-квіти. Крім синіх, іноді виростають білі проліски.
Квітка занесена до Червоної книги України. «Ні в якому разі ці рослини не можна зривати! Коли вириваємо квітку, цибулинка слабне і більше не ділиться, — пояснює Тетяна Счепіцька. — Раніше ці квіти інтенсивно обривали, тому зараз вони на межі зникнення». Крім людських рук, ще одна загроза для пролісків — людські ноги. Але якщо будете охайними і нахилитеся дуже низько, відчуєте тонкий медвяний аромат цих квітів.
КИЗИЛ, ЩО ЖИВЕ 300 РОКІВ
Кущі з деревами також почали розквітати. Один із перших — кизил. Це може бути кущ чи невелике дерево. Золотаві суцвіття з’являються наприкінці березня чи на початку квітня, раніше за листя.
У серпні кущ вкриється рожевими і червоними ягодами. У цих кислих плодах багато вітаміну С і пектинових речовин, із них готують компоти, киселі, варення, наливки.
Ботанічний сад імені Миколи Гришка селекціонує дерен, виведено 14 зимостійких, великоплідних сортів цієї рослини: «Семен», «Євгенія», «Олена», «Світляк», «Володимирський» та інші. Кизил — довгожитель. У природі ця рослина може жити до 300 років.
ХІОНОДОКСА, РОДИЧКА ПРОЛІСОК. КВІТКА ДОБРОЗИЧЛИВА, УЖИВАЄТЬСЯ З БУДЬ-ЯКИМИ РОСЛИНАМИ
ХОХЛАТКА
ПРИМХЛИВИЙ І ПИШНИЙ РОДОДЕНДРОН
Пишні квіти обліпили тонкі гілки. Це — рододендрон даурський, родом із Далекого Сходу. У природі рододендрон росте на схилах гір, любить вологий приморський клімат — як, наприклад, у Японії. В Україні рослина капризує, потребує тіні та кислих ґрунтів, високої вологості повітря, інакше буде погано розвиватися.
Рододендрон квітне близько двох тижнів. Багатство відтінків природне: якісь кущі блідо-рожеві, якісь — бузкові. Спочатку з’являються квіти, потім розпускається дрібне листя. Але й зараз на кущах є темне округле листя — збереглося з минулого року, воно опаде, коли виросте нове.
БАРВИСТІ ДЗВІНОЧКИ ЕРІКИ
Ця рослинка — родичка вересу. Тільки верес квітне восени, а еріка розкривається навесні. Квіти зимують із бутонами, наприкінці березня з’являються дзвіночки різних кольорів: жовті, білі, бузкові. У ботсаду ім. М.М. Гришка є декілька сортів еріки, навіть із махровими квітами. Тонке жорстке листя також різниться: кольорів «діамантового зеленого», салатного, жовтого і з фіолетовим відтінком.
Еріка любить вологу і тінь. Рослину висаджують у ґрунти з кислим торфом, тирсою, корою сосни чи хвоєю. Рослина багаторічна, тож довго даруватиме радість перших квітів — якщо за нею грамотно доглядати.
В ОЧІКУВАННІ НАРЦИСА. ОСЬ-ОСЬ БУТОН РОЗКРИЄТЬСЯ, І КВІТКА КОЛЬОРУ СОНЦЯ МИЛУВАТИМЕ ОКО
ПРИХОВАНА ПУШКІНІЯ
На сонячній галявинці — білі з блакитними смужками дзвіночки. Це — пушкінія, родичка гіацинтів. Рослина розмножується, як і проліска, цибулинками, швидко розростається. Галявинка з пушкініями — якщо по ній не топтатися — живе десятки років.
Інколи пушкінія ховається під кущами чи деревами. Квітка любить сонце, але у затінку безпечніше. Квіти зникають у квітні, потім підсихає листя, і рослина зникає взагалі. Втім, під землею цибулина весь рік набирається сил, і наступного року знов показуються тендітні квіти. У природі ця рослина з’являється на кам’янистих схилах та гірських галявинах Ірану, Кавказу і Близького Сходу.
ЗІРКИ ГАМАМЕЛІСУ З КИТАЮ
Кущ із казковою назвою родом із півночі Китаю. На ще голих гілках гамамелісу розкрилися дивні квіти з тонкими покрученими пелюстками, схожі на жовті зірки. Рослину рідко використовують для озеленення — кущі рано відцвітають, а потім стають непримітними на вигляд. Буяння гамамелісу залежить від погоди: коли часто падають дощі, квітне менше.
Деякі різновиди цієї рослини називають «горіх відьми», бо вони розквітають дуже пізно, а плоди з’являються лише за рік після цього.
«КЕЛИШКИ» БАГРЯНОЇ СКОПОЛІЇ
На тінистому схилі натрапляємо на скополію. Між широким листям сховалися рубінові квіти, схожі на келишки вина. Скополія квітне у глибокій тіні лісу, поки сонця вдосталь. Листя у рослини тендітне, його легко пошкодити. Незабаром воно заповнить усю галявину, а влітку зникне, лишиться лише кореневище під землею.
ОСТАННІ КРОКУСИ
Ще одна прикмета весни — крокуси — у ботсаду майже відцвіли. Знаходимо декілька лілових квіток, які щільно оточили стовбур магнолії. «Ці рослини ніяк не впливають одне на одного. Просто така композиція», — каже Тетяна Счепіцька.
НАРЦИС
МАГНОЛІЯ. В ОЧІКУВАННІ ТЕПЛА
Сиза магнолія тільки готується розквітати. Гілки вкриті пухнастими бруньками — «волосинки» захищають від холодів, — які за кілька тижнів перетворяться на білі та рожеві квіти. Отже, першоцвіти передають естафету іншим рослинам, а у нас є привід знову завітати до ботанічного саду. Краса рослин проста, кожен може її споглядати і забирати у свої думки та спогади. Тому поруч із квітами кожен стає красивішим.
