Особистість Давида Яновича одна з найколоритніших і найпривабливіших
на теренах столиці України. Як людина дотепна, він відразу ж включився
у гру: його абсолютно не бентежив трохи провокаційний і абсурдний характер
запитань рубрики.
— Скільки грошей вам потрібно для повного щастя?
— Рівно стільки, щоб мене не полишало відчуття безтурботності.
Щоб мій настрій не затьмарювався думками про шляхи їх заробітку.
— З ким iз казкових персонажів ви б пішли у розвідку?
— Першим би у супутники взяв не казкову, а легендарну особистість
— Річарда Левове Серце. А другим Іванка-дурника. Річард — професійний військовий.
Я б із радістю звалив на нього всі тягарі походу і з задоволенням би плентався
позаду. А Іванко-дурник завжди знає, як добратися врешті-решт до потрібної
точки. У першого — професійні навички, у другого — інтуїція. Тому в результаті
мені залишилося б тільки пожинати плоди нашої спільної розвідки.
— Який соціальний лад, на ваш погляд, існує в раю?
— Диктатура. Одновладдя Бога. Те, чого і нам не вистачає
для нормального існування. Хоч і у пеклі, в принципі, також одновладдя,
тільки диктатура диявола. Між раєм і пеклом, у цьому розумінні, одна відмінність
— різниця у температурі. У пеклі — спекотніше.
— З якої частини тіла, крім ребра, міг би Бог створити
жінку?
— З пальців. Вони досить гнучкі, що відповідає жіночій
натурі. А якщо бути ще точнішим — із вказівного пальця, оскільки дами люблять
вказувати.
— Якби ви були падишахом і мали гарем, яку кількість
жінок ви б вважали оптимальною?
— Двадцять років тому — тисячу.
Десять років тому — п'ятсот.
А зараз, коли мені 68 — сто п'ятдесят.
— Чи зраджували б ви своєму гарему з чужим?
— Поза всяким сумнівом.
— Де комфортніше себе почувають створені вами персонажі:
у реальному світі чи мультиплікаційному?
— Звісно, у мультфільмах. До реальності вони зовсім не
пристосовані. Думаю, сутичка супермена з «Пригод капітана Врунгеля» з бригадою
базарних рекетирів для нього б закінчилася сумно.
— Якби Езоп написав байку про вас, яка з тварин найточніше
відобразила б ваш характер?
— Дуже веселий, незлобливий... лев.
— Якби у вашому розпорядженні був вічний двигун і ви
могли підживлюватися від нього енергією, куди б ви її спрямували: на суспільно-
корисну працю чи на особисте життя?
— На особисте життя. Навіть більше, я б прямо його підключив
до органу, що відповідає за нього. Я б погодився навіть на цілодобовий
режим.
— Якби ви повернулися у дитинство, у яку гру ви б хотіли
пограти?
— У футбол. Та я, власне, і грав у нього до 60-ти років.
— З якою історичною особистістю ви б хотіли побазікати?
— З Рабле. Про що? Про їжу і жінок. Про те, у чому він
тямив. Рабле для мене ідеал.
— Чи доводилося вам після бурхливої вечірки прокинутися
у незнайомій обстановці?
— Неодноразово. Кількість «забуття» була прямо пропорційною
до кількості випитого. Одного разу я так і не дізнався, де ж я прокинувся.
Пішов, зовсім не уявляючи, де я, власне, був.
— Хотіли б ви у майбутньому житті втілитися у жінку?
— Так. Мені дуже цікаво, що жінка відчуває у мить зачаття.
Я навіть цікавився у них з приводу цього. Вони кажуть, відчувають щось
таке, що висловити складно.
— Що краще: мало відразу чи багато, але потім?
— Багато і весь час. Або принаймні якомога довше.
— Яке відкриття людства для себе вважаєте найважливішим?
— Мультиплікацію. А якби людство не встигло її відкрити,
довелося б мені винайти її самому.
— Чи можете ви двічі подивитися мексиканський серіал
«Просто Марія»?
— Навряд чи. Хоч уривки з нього бачив. А загалом я до серіалів
ставлюся позитивно. Сам мрію зняти якусь довгу епопею. Однак, на відміну
від «мила», мій «розчин» буде більш концентрованим.
— Чи вживаєте ви міцні вирази?
— Рідко. Хоч, буває, міцне слово, підібране доречно, може
десятикратно посилити ефект від фрази.
— Найнезвичайніша процедура, у якій ви брали участь?
— Купання в ополонці у 20-градусний мороз. Мене здивувало,
що вода здалася теплою. Аж кров закипіла! Найнеприємнішим було почуття,
коли я біг від лазні до ополонки. Для мене не вистачило дерев'яних капців,
і я цю відстань пробіг босоніж. Таке враження було, що частина ступнів
обморозилася і перетворилася на підошву. Хоч загалом купання сподобалося.
— Повторити не бажаєте?
— Поки що не тягне. Та й цей випадок був спонтанним. Випили,
закусили...
— Від кого вам завжди приємно почути похвалу?
— Від жінок.
— А як ви ставитеся до лестощів?
— Терпіти їх не можу. Втім, підлабузник завжди сам себе
викриває. Наприклад, він говорить: «Ви такий гарний...». — Добре. — «...стрункий...».
— Відмінно. — «..молодий..». — Стоп! Явна брехня. Значить, негідник збрехав
і перші два рази.
— Від кого вам не образливо почути осуд?
— Від друзів. Шлях до досконалості без критики неможливий,
і я завжди спокійно до неї ставлюся. Без образ. У зв'язку з цим пригадується
випадок, коли Чарлі Чапліна вирішили розіграти друзі і сказали, що у нього
немає почуття гумору. Він досить серйозно образився.
— Чому ви на екрані втілюєте переважно чоловічі образи:
Врунгель, Айболить, Бармалей?
— Напевно, я краще розбираюся у чоловічих характерах. Та
й сценарії траплялися відповідні. Хоча, звичайно, якби мультфільм про Врунгеля
знімався у Голлівуді, то неодмінно б йому підшукали якусь наречену або
дружину.
— Якого кольору, на ваш погляд, гумор ваших мультфільмів?
— Світлого. Це може бути зелений, блакитний, жовтий, жовтогарячий.
Усі райдужні і переважно теплі тони.
