Відтепер кожен киянин або гість столиці зможе зануритися в славну епоху козаччини, відвідавши «Мамаєву Слободу» — імітацію козацького селища, що відкрилася в київському парку «Відрадний», біля Національного університету цивільної авіації. На території понад девять гектарів створено тематичний дендропарк з елементами побуту та культури козаків, усього — 98 об’єктів. Ідея та її втілення належать директорові центру народознавства «Козак Мамай» Костянтину Олійнику, за підтримки етнічного фестивалю «Країна мрій» та особисто Олега Скрипки.
Перше, що спадає на думку, коли потрапляєш на цю козацьку територію після задушливих міських джунглів: тут душа українська почувається затишно. Правий Сашко Лірник, коли каже, що люд київський спраглий до автентики. Тільки-но уявіть: на вході до селища — козаки на конях, свист гармат, церковні дзвони. В самій «Мамаєвій Слободі» — дерев’яні курені, хатинки, загороджені плотами. Закручена стежка веде до ставка — з високим очеретом і водяними ліліями. З імпровізованої сцени лунають голос та кобза Тараса Компаниченка й гурту «Хореа козацька». Чим не українська ідилія? І це — у Києві...
Чарівність «Мамаєвої Слободи» ще й у тому, що тут, на відміну від музейного простору, усе «придатне до вживання». Відтепер тут вируватиме давнє сільське життя на новий лад.
— Це не музей. Тут всі хати щойно побудовані. Тут буде відтворюватися давнє сільське життя, — обіцяє Олег СКРИПКА. — У музеях частенько кудись не можна заходити, чогось не можна торкатися. А тут усе створено для життя. Хотілося б частіше сюди приїздити. Тож ми плануємо запрошувати сюди багатьох артистів.
— Особливістю цього проекту є те, що в основу покладено не звіз сюди якихось старих експонатів. Ініціатива Костянтина Олійника народилася з романтичної мрії — відтворити ідеальне місто, як описано в романі «Козацькому роду нема переводу, або ж Козак Мамай і чужа молодиця» Олександра Ільченка, — вважає кобзар Тарас КОМПАНІЧЕНКО. — Відтворити ідеальний світ після Руїни. Це ряд надзвичайно цікавих об’єктів, реконструкції пам’яток і певного історичного середовища. Я тут працюватиму над створенням сакрального театру.
— Тут можна і з сім’єю відпочивати, і фільми знімати, і концерти організовувати, — будує плани на майбутнє Тамара КОМПАНЕЦЬ, прес-аташе гурту «Вася Клаб».
Костянтин ОЛІЙНИК, директор центру народознавства «Козак Мамай» прагне, аби «Мамаєва Слобода» стала знаковим місцем для Києва та киян:
— Це вже є візитівка, оскільки селище знаходиться біля витоку річки Либідь, — каже пан Костянтин. — Ми плануємо реалізовувати тут наші проекти, а саме: запрошувати народних майстрів, ремісників, людей творчих і — українців. Сподіваюся, що працюватиме селище щодня. Поки що невідомо, як люди реагуватимуть, який буде потік відвідувачів, як вони тут поводитимуться, чи не будуть смітити. Плата буде символічною.
Як українці сприймуть і, врешті-решт, як ставитимуться до «Мамаєвої Слободи» стане свідченням того, наскільки ми готові до розуміння своєї історії.
