Ось і відгула потужними децибелами, недоречними дощами й гарячими емоціями Всеукраїнська імпреза «Мазепа-Фест-2005». Втретє в Полтаві зібралися групи й артисти, які суттю власної творчості резонують з ідеєю і філософією мазепинської акції. А це насамперед духовно-історичний стрижень, що сягає початку XVIII століття та драматичних змагань за незалежність і свободу України. Недаремно вже втретє Сергій Архипчук — режисер і ведучий «Мазепи- Фесту» розпочинає імпрезу зверненням до Духу великого сина України, своєрідною молитвою щодо сприяння гетьмана у проведенні мистецько-музичного марафону.
На відміну від попередніх, цьогорічна акція тривала три дні й розпочалася Днем українського кіно. У кінотеатрі «Алмаз» відбулася полтавська прем’єра фільму Олеся Янчука «Залізна сотня», найбільш цікаві короткометражки молодих кінематографістів представив Михайло Іллєнко. Попередньо вони демонструвалися на фестивалі «Відкрита ніч» у Києві. Зокрема, усіх вразила стрічка Сергія Наталужка про жебраків у метро, які віддають «борг» пасажирам. Цікаво, що у фільмі жебраками були актори, а пасажири — натуральні. І їх знімали прихованою камерою… Це треба бачити! Як, між іншим, і усе решту, що склало зміст «Мазепи-Фесту-2005».
Супердемократична форма ведення — великий, деміургічний Архипчук вів концерти безпосередньо з центру глядацької зали Співочого поля. Його репліки — часом їдкі, часом іронічно-комічні, завжди були дотепні, завжди викликали бурхливу реакцію по обидва боки «рампи». Одну з полтавських формацій він порівняв з «галушками». Почувши протести музикантів, Архипчук сам себе поправив: «Ні, ви не галушки, ви — Мега-галушки!» Або в певний момент, коли під час виступу чудової і стильної групи «Бумбокс» на сцену полетіли пластикові пляшки, він власноруч витяг з натовпу якогось дурня, який їх викинув на сцену. Треба було бачити, як директор фестивалю, народний депутат Микола Кульчинський власноруч тягав великі каменюки, аби закріпити намети над телекамерами з огляду на підступність дощу, який то вщухав, то починав лити з невблаганною настирністю. До речі: на третій день початок фестивалю затримали через зливу на півтори години, але — о диво! — ще за півгодини порожній амфітеатр знову був заповнений глядачами.
Варто відзначити (попри епізод з пляшками) тактичність і нерозбещеність полтавської молоді, для якої «Мазепа- Фест» — центрова подія в рок- житті Полтави. Тут фестиваль чекають як головну інтригу серед усього, що відбувається протягом року. Власне, інтрига полягає в тому, що кожна нова імпреза представляє нові імена актуальної української рок-сцени. Окрім того, географічно тут репрезентується уся країна. Цього року на «Мазепі» дебютували «Файно» зі Львова (мелодійний рок з чарівною солісткою), «Царство Небесне» зі Стаханова (єдина фанк-рокова команда з барабанщиком-вокалістом, яка викликала шалений прийом публіки), «Ot vinta» з Рівного (хлопці вигадали власний стиль «укробілі», тобто суміш традиційного рокабілі з українським мелосом), група «Тол» з Кривого Рогу (надзвичайно екстремальний нью- метал високої якості), «Гуцул Каліпсо» з Чернівців (група нагадує «Братів Гадюкіних», грає панк і ска з елементами гуцульського фолку), «Дивні діти» з Білозерська Донецької області (найвищої проби блюз- рок з вишуканим жіночим вокалом), «Карна» з Івано-Франківська (одна з кращих в Західній Україні нью-металева група), «Ойра» з Харкова (дівоче тріо, що працює в жанрі фолк- модерн на базі слобожанської пісенної традиції), «Вікно» з Харкова (мелодійний рок- мейнстрім), «Бумбокс» з Черкас (нині дуже модна хіп-хоп група, яку створили музиканти з «Тартака»), «Фактично сам» — Київсько-Івано-Франківський проект (найвиразніша в Україні рок-альтернативна, кібер-панківська формація з Іреною Карпою на чолі). Столицю на полтавській імпрезі цього разу представляли також неординарні команди. «Комаха» — новий український аналог Ені з Ірландії, а точніше — відгалуження відомої клубної групи «Гурт Йогурт», «Воанергес» — єдина у нас команда, що грає так званий госпел-рок, або християнський рок. Цікаво, що група використовує поєднання арт-року з хіп-хопом і пропонує своє бачення священних текстів… Тарас Компаніченко та друзі представили найдавнішу лірницько-кобзарську традицію у новому, модерному викладі.
Чи не найголовнішим сюрпризом «Мазепи-2005» стали два сценічні дебюти не так давно дуже популярних артистів. Несподіваний тандем Каті Chilly і Шури Гєри (це той, що з групи «Скрябін», зараз «Друга ріка») запропонували власну версію фолк-диско з усіма особливостями Катіного вокалу. Судячи з реакції залу Катю Chilly тут добре пам’ятають. Другий дебют — група «Нічлава», яку колись створив Андрій Підлужний з Тернополя. Останні роки він працював теле- діджеєм на каналі М-1, а також співав у групі «Скрябін». Дебют його нової групи якраз і відбувся у Полтаві. Якось одразу всі пригадали «Вставай, сонце», «Зоряний ангел» — пісні, які колись і принесли славу «Нічлаві». Окремими блоками обидва дні звучали кращі групи Полтавщини, а це — «Арахнофобія», «Берез Бонанзи», «Пінс», «Трансформер», «Смур», «Онейроїд», «Бавовна», «Талісман», «Дель Торо», «Незвичайний так отож». Було дуже помітно, що порівняно з минулими імпрезами усі вони значно виросли в творчому плані. До речі, дуже переконливо дебютувала на «Мазепі» група з Гадяча «Куца лава», яка запропонувала свій варіант молодіжного хіп-хопу.
Достойним фіналом грандіозного рок-марафону на Співочому полі ім. Марусі Чурай став виступ дуету Тараса Петриненка та Тетяни Горобець. Кажуть, що в Англії були Beatles і все інше. Можемо стверджувати, що в нас був і є Тарас Петриненко та все інше. Єдиним винятком із правил був виступ легендарних «Кому вниз», які під акомпанемент дощу завершували другий день фестивалю і ще раз продемонстрували, що ж таке є насправді український готичний рок.
Стосовно родзинок «Мазепи-Фесту». Такими є вихід CD компіляції фестивалю щедо початку самої події, демонстрація авангардної колекції молодіжного одягу від харківської дизайн-студії Марини Лосєвої, створення двогодинного музичного фільму, який буде показано на Першому Національному найближчим часом. Особливою родзинкою усіх трьох днів були виступи київського актора Тараса Жирка, який талановито читав уривки з поеми Ліни Костенко «Маруся Чурай». До речі — це саме він зіграв священика у фільмі Янчука «Залізна сотня» про історію УПА.
Отже, віва «Мазепа-Фест»!
