Ці розумні тварини «йдуть на смерть» як поодинці, так і цілими зграями. Потрапивши в біду, вони голосно кричать. Їхні крики можна почути за декілька кілометрів. Масова загибель дельфінів — явище надто рідкісне. Вчені-біологи не на жарт стривожилися й посилено шукають відповідь, що ж примушує дельфінів здійснювати такі дивні «самогубства»...
«Добровільна» загибель китоподібних на берегах давно хвилює людину. Це траплялося в усіх океанах і в багатьох морях. Сьогодні викидання на берег тварин почастішали. На березі закінчують свої дні представники всіх 80 видів ряду китоподібних. Але частіше за все, так гинуть тварини зі стадним способом життя. На частку гринди припадало 70% випадків викидання. Друге місце посідають чорні косатки, потім ідуть кашалоти і дельфіни.
Одні вчені вважають, що це пов’язано з божевіллям ватажка, за яким слухняно йшло стадо. Інші схиляються до версії «поклику предків»: адже далекі прабатьки дельфінів жили на суходолі, ось вони й тягнуться до берега — спрацьовує генетична пам’ять. Деякі фахівці думають, що дельфіни час від часу потрапляють у так звану «зону магнітної аномалії», тому вони втрачають орієнтацію і опиняються на суходолі. Чемпіон світу з пірнання Жак Майоль стверджував, що масове «самогубство» дельфінів — це їхній протест проти жорстокого ставлення людини до китоподібних, щось на зразок самоспалення старообрядців. На жаль, це всього лише припущення, гіпотези. Спробуємо розібратися в усьому цьому.
ОСІЧКА ГІДРОЛОКАТОРА
Сталося це в березні 2001 року біля берегів Греції. На півострові Пелопоннес, поблизу села Кіпариссія на піщаний пляж Іонічного моря викинулися й загинули одинадцять дельфінів. Через два тижні трагедія повторилася, — без будь-яких видимих зовнішніх причин викинулися на берег, щоб там померти, ще вісім тварин. Для того, щоб встановити причини смерті, вчені провели розтини тварин. Проте ніяких ознак хвороб, отруєнь чи фізичних ушкоджень не було.
Дослідникам, як це часто буває, допоміг випадок. Якось увечері, переглядаючи газети і часописи в місцевій книгозбірні, вчені натрапили на невеличку замітку, в якій влада попереджала рибалок про те, що в затоці Кіпариссіакос — тобто в тій самій, де було помічено масову загибель дельфінів, — проводитимуться якісь «звукові» випробування. Звук для морських тварин є свого роду навігаційним «радаром» для плавання під водою. І якщо хтось створює такі звукові перешкоди, то цим він начебто «засліплює» морських тварин і позбавляє їх правильної орієнтації.
Незабаром ученим удалося дізнатися, що в Іонічному морі підводний дослідницький центр НАТО проводив цілком таємні випробування низькочастотного сонару, який міг виявляти нове покоління безшумних підводних човнів противника. Цей сонар використовує звуки на рівні 235 децибел і навіть вищі, які випускаються спеціальним передавачем, укріпленим позаду призначеного для випробувань судна. Саме подібні звуки, які настільки потужні, що їх можна приймати на іншому кінці Атлантики, і є причиною масової загибелі дельфінів у Іонічному морі. Тварини, які втратили орієнтацію та були «засліплені» в паніці викидалися на берег, де й гинули.
ДОПОМОГА РОДИЧАМ
Багато які вчені вважають, що однією з головних причин масової загибелі китоподібних є інстинкт збереження виду. Коли який-небудь особень зі стада потрапляє у важке становище, то подає сигнал біди. Якщо цей сигнал подається з глибокого місця вдалині від берега, родичі успішно виштовхують хворого з води й тим самим допомагають йому дихати. Ледве голова виштовхнутого бідолахи визирне з води, спрацьовує дихальний рефлекс. Хворому начебто надають невідкладну допомогу, роблять своєрідне штучне дихання. Але допомога обертається трагедією, якщо сигнал подає звір, який викинувся на берег. Особні, які підпливають до нього, одна за одною, а, в кінцевому підсумку, все стадо, як за ланцюговою реакцією, опиняються на березі. Таким чином, на узбережжі можуть опинитися десятки, сотні й навіть тисячі тварин.
ХВОРОБА
Цікаво, що станеться з дельфінами, якщо людина спробує виштовхнути їх із мілини на безпечну глибину? Ось тут і відбувається найдивніше: врятовані тварини за декілька годин або навіть діб знову викидаються на берег у іншому місці; якщо ж їх рятують ще й ще раз, вони наполегливо повторюють фатальні спроби.
Одного разу в Чорному морі відомий учений, доктор біологічних наук Аверін Томілін заміряв температуру у хворого дельфіна-білобочки. Стоячи до пояса у воді в одному метрі від берега, він притримував дельфіна руками. Той не чинив опору, якщо його морда була повернута до берега. Але варто було повернути морду в бік від берега, як він усіма силами повертався до суходолу.
Що ж змушує жителів моря знову викидатися на берег? Вчені вважають, що в таких діях винен підсвідомий пошук контакту з суходолом хворих особнів. Адже стародавні предки китоподібних, коли освоювали водну стихію, при небезпеці поверталися на землю. Ймовірно, що такий інстинкт у хворих жителів моря зберігся й досі.
Дельфіни страждають від безлічі нервових, шлункових, шкіряних та інших хвороб. Напрошується запитання: яка причина всіх цих захворювань?
Нині до Світового океану людина виливає потужний потік отруйних речовин. Все більше дельфінів стають жертвою забруднення морів сирою нафтою.
У Севастопольських бухтах, а також у акваторії Феодосії Кримського півострова, ртуті на сьогодні в 5 разів більше гранично допустимих норм, миш’яку — в 50, отрутохімікатів у 500! Морські ссавці за своє довге життя мимовільно накопичують шкідливі сполуки в своєму тілі, які й сприяють різним захворюванням. Шкіра дельфінів, які викинулися нещодавно біля берегів Криму, покрита виразками, внутрішні органи ушкоджені. Тим часом поліпшення якості морської води не вселяє оптимізму вченим:
— Сьогодні лише 14% стічних вод міста проходять очищення. Севастополь — одне з небагатьох великих міст на Чорному морі, де, практично, немає очисних споруд, — говорить Микола Шадрін, старший науковець Інституту біології південних морів Національної академії наук України.
Прогнози вчених цього інституту досить похмурі: «За безліччю ознак — за збідненням морської флори та фауни, хімічним аналізом і забрудненням — Чорне море близьке до передсмертного стану. У недалекому майбутньому воно може стати смердючим водоймищем, позбавленим живності та барв...»
Першими це відчули дельфіни — індикатори чистоти морської води. Ці розумні й добродушні тварини своєю самопожертвою хочуть попередити нас про екологічну катастрофу, яка насувається.
