Хочеться комусь чи ні, проте День Святого Валентина частину наших співгромадян зачіпає хоча б на якомусь підсвідомому емоційному рівні. Це свято уже традиційно вважається молодіжним: закохані обмінюються подарунками, листівками-валентинками, хтось робить пропозицію руки та серця, а також є багато охочих офіційно зареєструвати своє кохання в цей день. Зрештою, кохання — це така річ, котра завжди привертає до себе увагу та викликає навколо себе безліч дискусій. Із одного боку, старше покоління українців говорить про те, що нам нав’язують чужі традиції та релігійні вподобання. Утiм, згадайте, що 8 Березня, яке в Україні вже давно називають Міжнародним жіночим днем, далеко не українське свято, бо в історії древніх слов’ян вкоренилась інша традиція — святкування Дня матері. І таких прикладів у нашому «червоному календарі» немало. З другого боку, чому ж свято «не наше», якщо уже 227 років мощі священномученика Валентина зберігаються у Самборі, за 72 кілометри від Львова(!), де «розбиті серця» і самотні скептики, і закохані без взаємності, і ті, хто втратив віру в любов, можуть 14 лютого попросити допомоги у заступника всіх закоханих Святого Валентина, безпосередньо помолившись його мощам.
«День» вирішив запитати, чи варто святкувати День Святого Валентина в Україні та що, власне, для них особисто означає цей день?
— Я вважаю, що День Святого Валентина, звичайно ж, треба святкувати! — розповідає Діля з гурту «НеДіля». — Адже кохання — це найкращий стимул у житті кожної людини. Це те, що потрібно нам як повітря, сонце, земля, вода, їжа! А цей день — це ще кілька хвилин, коли всі дарують одне одному ще більше кохання, любові та гарного настрою, тому це має бути. Якщо в цей день хоча б одне серце ще додатково отримає приємні почуття, то це того варте! Знаєте, мені особисто приємно в цей день вітати маму, оскільки її звуть Валентина. Взагалі, День усіх закоханих — це моє третє улюблене свято після дня народження та Нового року.
— Не вважаю цей день українським святом, — підкреслила дизайнер Оксана Караванська, — проте кожен вирішує для себе сам — святкувати чи ні. На моє глибоке переконання, якщо цей день несе хвилю позитиву та різних приємних речей, то чому б йому не існувати в Україні? Адже це ще одна нагода сказати про свої почуття коханій чи коханому. Зрештою, це дуже красива легенда...
— Хоча це не українське свято, проте я впевнений — його треба святкувати! Це привід сказати приємні слова коханій та подарувати їй щось, — вважає Ігор Пелих, телеведучий, генпродюсер та засновник продакшн-студії «Роги і копита ТБ». — У цей день я все ж таки намагаюсь якомога раніше потрапити додому.
— Знаєте, це свято ми не святкуємо, — поділився своїми роздумами письменник Дмитро Капранов, — тому що Святий Валентин не належить до кола святих православної церкви. Ми вважаємо, що освідчуватися коханим треба щоденно й для цього не потрібно в календарі окремого дня. Та й взагалі, Українська православна церква живе за іншим календарем і, якщо ми все ж таки захочемо вшанувати цього святого, то це маємо робити в зовсім інший день.
— На мій погляд, святкування Дня Святого Валентина — це дуже запізніла акція, — підмітив Сергій Кримський, доктор філософських наук, професор, — тому що кому-кому, а українцям, які створили, мабуть, найбільше пісень про кохання, треба зважити на те, що в католицькому світі є спеціальний день, присвячений коханню. І те, що ми також вирішили святкувати цей день, не має трактуватися так, нібито ми приймаємо католицькі обряди. Це лише значить, що ми підіймаємо загальнохристиянські ідеї без конфесійної сварки. Ну, і сама тема кохання заслуговує дуже великої пошани та інтересу. Кохання — це єдиний спосіб, через який людина може вийти за межі свого «Я», тому що любов — це можливість знайти абсолютний центр у іншій людині. Розумієте, кохання — це велике християнське дійство та великий подвиг духу людини. І хоча в основі кохання лежить інстинкт, проте останній завжди переходить у певну духовну подію. Кохання — це єдиний спосіб відтворення себе у прекрасному. Усе короткочасне та зникає у світі, а кохання залишається, адже це головне людське чудо. Знаєте, Папа Іоанн Павло II закликав до створення цивілізації кохання та миру, в якій зло та підлість будуть відкинуті як те, що заважає жити. А кохання, окрім того, що це інтимне почуття, це також те, що ми відчуваємо до Бога, до близьких, друзів. Я людина похилого віку, тому в цей день сиджу дома та пишу лекцію про кохання... Зрештою, у кожній родині, попри «офіційний» день кохання, існують свої «дні закоханих», які не носять пафосного та навмисно «показушного» характеру — золоте і срібне весілля (а ще є безліч назв і для інших річниць весілля. — О.Р. ), дата зустрічі, першого знайомства. День народження дитини — це теж свого роду день закоханих: чоловіка й дружини, батьків цієї дитини. Якщо родина більша, то й «днів закоханих» протягом року безліч. Проте мені здається, що не варто у День кохання сперечатися. Тож нехай в наші серця, у наші родини це свято принесе щирі й світлі почуття, доброту, розуміння й любов до рідних, близьких, друзів. Будьте щасливі!
— Хіба це свято? — спитала Ірина Геращенко, депутат від фракції НУ-НС. — Свята — це Різдво, Великдень. Хіба що діти в школі відзначають, несуть якусь коржики. Я — консерватор. Це не моє свято.
З Іриною Геращенко був одностайний і Тарас Чорновіл, щоправда, у нього інший аргумент — релігійно-етичний.
— Я як вірний греко-католик, людина, яка до релігії ставиться серйозно, а не формально, не сприймаю такий варіант свята. Тому що святий Валентин, заступник християнського шлюбу, а не той «курвовства» (щоб не сказати на літеру «б»), яке нав’язується під цей день. Фактично цей день перетворили на свято розпусти.
Більш лояльне ставлення до святого Валентина продемонстрував Андрій Шкіль, хоча зізнався, що в його родині цей день не відзначається.
— Напевно, це свято для тих, хто тільки закохався. Я з великим задоволенням спостерігаю, як його святкує молодь. Щоправда, часто це буває так: подарували один одному валентинки і розійшлися. Якщо вже це свято відзначається, то повинні бути якісь заходи. Ні в якому разі не державні, офіційні, а всеукраїнські. Так би я сказав.
І все ж кореспонденту «Дня» вдалося знайти парламентського романтика, для якого день святого Валентина актуальне свято. Ним виявився Володимир Литвин.
— Чим більше мені років, тим більше я його відзначаю. Тому що коли чоловік вже нікому не потрібен, він розуміє, що потрібен виключно своїй дружині і починає її цінувати. Тому для мене це свято. До речі, добре, що ви нагадали, треба в цій політичній лихоманці не забути поздоровити дружину.
