Лялькових театрів у нашій столиці не так уже й багато. Один із них відкрився зовсім нещодавно — напередодні Нового року. Київський академічний театр ляльок має найоригінальнішу та найкрасивішу будівлю, а у його колективу — величезні творчі плани на майбутнє.
Будівлю під театр почали будувати минулої зими, а вже через рік над Європейською площею красувався казковий замок, сповнений сюрпризів для малюків. Перший поверх замку, а вірніше — підземелля театру викликає у дітей найбільший інтерес. Тут «живуть» і добувають скарби казкові гноми. Щоправда, гномами їх вважають, напевно, тільки дорослі, оскільки ці іграшки вищі і набагато більші, ніж деякі малюки. По сусідству з гномами живуть справжні рибки — величезний акваріум встановлено вздовж однієї із стін. А поверхом вище навіть є музей, експонатами якого є маріонеткові ляльки. Свого часу вони «грали» у виставах головного режисера театру Юрія Івановича Сикала, а зараз, «вийшовши на пенсію», розважають глядача в антракті. Різнокольорові ліхтарики, малюнки на стінах, дитячий кафетерій — усе це, звичайно, дуже подобається дітям.
Але тут простір не тільки для дітей. У «палаці казок» два зали — на 300 і на 100 місць, найсучасніша світло- та звукоапаратура, досить великий простір сцени. Все це дає трупі прекрасні можливості для реалізації найсміливіших творчих ідей. Тому дещо дивно те, що основу репертуару складають вiдновленi старі вистави цього театру, які не можуть повною мірою використати технічні можливості театру. Безумовно, вони пристосовані до нової сцени, але все-таки створювалися вистави як антрепризні, адже тривалий час театр не мав власного приміщення і поневірявся по орендованих. За роки існування (а це найстаріший ляльковий театр в Україні — він був заснований ще у 1927 році), адреса театру дуже часто змінювалася: Хрещатик, Миколаївська, Грушевського, Ярославів Вал, Шота Руставелі і одна з останніх адрес — вулиця Бережанська. Звичайно, такі кочові умови не могли позитивно вплинути на творчий рівень трупи. Адже доводилося робити вистави «на виїзд» — iз мінімумом декорацій і невеликою кількістю акторів.
Зараз репертуар театру досить великий, але, на жаль, прем’єрних вистав поки що не так багато. Це, наприклад, «Пітер Пен» та «Лис Микита» режисера Леоніда Петровича Попова. Серед майбутніх прем’єр — «Пан Коцький», якого ставитиме Юрій Сикало, і «Мауглі» — цю виставу вже репетирує Л. Попов. Також у планах театру «реставрація» старої вистави «Королева вужів» за литовським епосом.
Цікаво, що театр має намір відновити одну з шести вистав для дорослих, зокрема, «Любов. Любов» за романом Боккаччо «Декамерон». Дитячі вистави грають лише по вихідних і вдень, тому створити дорослий репертуар було б дуже доречно, вважають у дирекції театру. Але, «хоча вечорами, в буденні дні сценічні майданчики поки залишаються вільними, здавати їх у оренду театр не збирається», — заявив директор театру Микола Іванович Петренко. «У будні у нас інтенсивно проходять репетиції. Адже в планах багато прем’єр. Крім того, ми зараз вводимо у виставу молодь, — говорить Микола Іванович. — Молодь — це 3-й курс студентiв театрального iнстiтуту під художнім керівництвом Л. Попова. Зараз у них просто студентська практика, але згодом вони, можливо, увіллються в трупу, внісши в неї новий, свіжий струмінь. Що було б дуже доречним, адже в театрі сьогодні грають в основному актори середнього віку і більш старші. А для створення вистав для дітей так необхідний юнацький ентузіазм та енергія».
Зараз зали заповнюються у середньому на 90%. За спостереженнями завідуючого літературної частини театру Іллі Яковича Поволоцького, діти з великим задоволенням дивляться казки, героїв яких вони вже добре знають — «Попелюшку», «Пригоди Піфа», «Лікаря Айболить», тобто на класичних творах зал практично завжди заповнений на 100%.
«Для нас головне, щоб дітям було все зрозуміле. Щоб у них не виникало запитань iз приводу того, що вони бачать на сцені. Інакше дитині стане нецікаво. Утримати дитячу увагу дуже важко — говорить Ілля Якович, — але якщо вистава подобається дитині, вона стає найбільш вдячним глядачем».
Так, дитячі оплески — це висока нагорода. Особливо, якщо вони заслужені. Адже крім красивого «фантика» у вигляді казкового палацу дітям треба давати ще й «виставу–цукерку» — тоді у них буде бажання повертатися в казку ще і ще...
