Тепер про це можна говорити з певністю: галас навколо претензій до футбольного клубу «Динамо» (Київ) не є ініціативою окремих громадян чи громадських організацій. Власне, і раніше, коли непідтверджені підозри на адресу керівництва клубу висували то офшорна фірма, зареєстрована на заморських островах, то маловідома громадська організація «учасників революції», то окремі представники уряду, сумнівів у тому, що це надовго, не було. Дуже вже старанно підхоплювався і роздмухувався кожен антидинамівський випад у частині вітчизняних засобів масової інформації. Коли ж відбулася позачергова звітно-виборча конференція фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» останні сумніви зникли остаточно.
ІЗ МІНІСТРОМ НА ЧОЛІ
Рівень конференції був небачено високим. Сам міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, що раніше ніколи не цікавився спортом, прийшов на конференцію і у властивому йому стилі зняв усі питання. Не стан динамівського спорту в країні цікавив міністра, не фізична підготовка його підлеглих у рамках фізкультурно-спортивного товариства «Динамо», хоча проблем iз цим у товариства, зрозуміло, не бракує. Не дуже приховуючи свої задуми, глава МВС скерував хід конференції в потрібне русло: став піддавати сумніву законність умов, на яких ФСТ «Динамо» ввійшло до складу Закритого акціонерного товариства «Футбольний клуб «Динамо»(Київ)».
Облишмо не завжди коректну гру цифрами, яку останнім часом посилено тиражують недоброзичливці ФК «Динамо». Цікаво інше: передані понад десять років тому футбольному клубу як внесок спортивні споруди ніхто не вкрав, не зруйнував і не перетворив на дачі чи казино. Навпаки — тренувальні бази в Кончi-Заспі і на Нивках, і сам стадіон «Динамо» невпізнанно змінилися. Щодо тренувальних баз, то можна говорити про заново збудовані сучасні споруди для спортсменів, рівних яким ніхто в радіусі ста кілометрів від столиці не тільки не побудував, але навіть і не запланував.
Здавалося б, радіти треба керівникам МВС, що спортивні споруди в непевні часи було не зруйновано й розтягнуто, а навпаки — тисячі хлопців займаються футболом у добрих умовах, що головна команда клубу належить до кращих команд Європи, прославляючи нашу країну.
Але не за цим прийшов на конференцію товариства «Динамо» новий міністр внутрішніх справ. З властивою йому впевненою підозрілістю Юрій Луценко висловив тривогу з приводу того, що спортивні об’єкти дісталися футбольному клубу дуже, на його думку, дешево. І що непогано було б усю цю справу переглянути і, якщо можна, відібрати назад. Особливо прикро було міністрові за плавальний басейн «Динамо», який із особливим цинізмом закатано футбольним клубом у асфальт. Не обійшлося без цифр і сум, що мали підтвердити несправедливість передачі стадіону та тренувальних баз футбольному клубові.
Апогеєм же конференції стало заочне обрання керівником товариства «Динамо» держсекретаря Олександра Зінченка і введення до складу президії ФСТ нових людей, серед яких опинився боксер-професіонал Віталій Кличко, який також на конференції не був.
НАВІЩО?
Дізнавшись про своє обрання держсекретар Зінченко, що перебував того дня далеко від Києва, навряд чи кинувся наступного дня входити в справи товариства «Динамо». Дуже вже клопітна ця справа — розібратися в діяльності багатотисячної структури, функціонування якої за умов ринкової економіки викликає безліч справжніх, а не принесених політичною кон’юнктурою питань. Адже окрім об’єктів, що стали частиною футбольного клубу «Динамо», в спорттоваристві є величезне господарство в усій країні. Господарство це ніхто не перебудовував і не перетворював на бази світового рівня. У кращому разі збереглося те, що було за часів Брежнєва-Щербицького. У гіршому...
Зацікавлені можуть вiдвiдати на столичний стадіон ЦСКА, що належить військовому спортивному товариству. Стадіон цей, на відміну від динамівського, не став частиною акціонерного товариства. Аварійні трибуни з частково відсутніми лавами, роздягальнями, куди страшно ввійти, футбольне поле, на якому трава ледь росте... Новий міністр оборони А. Гриценко чомусь не цікавиться так гостро долею армійського спорту і спортспоруд, не переймається проблемами футбольного клубу ЦСКА, що грав кілька років тому в Кубку УЄФА, а тепер животіє в другорядній футбольній лізі.
До речі, ЦСКА тоді грав міжнародні матчі на стадіоні «Динамо», тому що єдиним стадіоном в столиці, окрім «Олімпійського», де можна провести міжнародні матчі, є саме стадіон «Динамо», а всі інші спортивні арени не відповідають навіть елементарним вимогам. Чи знає про це міністр внутрішніх справ Луценко, що так гірко засмучується з приводу долі динамівської арени? Чи знає новоспечений правоохоронець, що збереження розташованого на території стадіону відкритого плавального басейну з підігрівом води взимку в умовах ринку, коли тепло коштує грошей, рівнозначне спаленню купюр на відкритому повітрі? Міг би поцікавитися пан міністр, чи багато залишилося в Києві закритих басейнів і скільки коштує в них поплавати? А потім би тужив за басейном «закатаним у асфальт» капосним футбольним клубом.
ЯК?
У наш час, коли політиків викликають на допит через випуски новин, а м’ясу на базарі безуспішно наказують подешевшати, можливе всяке. Не виключено, що товариство «Динамо», очолене Олександром Зінченком, таки вирішить, що дуже дешево віддало футбольному клубові стадіон і тренувальні бази. Що тоді? Відбиратимуть?
Навіть якщо оцінювати передані на початку дев’яностих років об’єкти за спекулятивною ціною старих помешкань у центрі Києва, все одно ця ціна буде на декілька порядків меншою, ніж кошти, вкладені футбольним клубом у реконструкцію старих споруд і будівництво нових. Чи готове товариство «Динамо» викупити у футбольного клубу все те, що було побудовано? Якщо готове, то звідки гроші, яких у ФСО «Динамо» ледь вистачає на скромну платню тренерам і підтримку старої інфраструктури?
Навряд думали про це охоплені антидинамівською лихоманкою політики. Їх можна зрозуміти. Кращий футбольний клуб країни всіх часів, клуб, за який уболівають мільйони українців, продовжує залишатися під контролем недружніх, на їхню думку, політичних сил. Спогади про те, як десятки тисяч учасників помаранчевої революції йшли з майдану Незалежності на стадіон, щоб уболівати за «Динамо», не дають, очевидно, деяким «вождям» спокійно спати. Дратують. Звідси й бажання хоч як би там було «вкусити» футбольний клуб «Динамо», хоч так, хоч сяк, не завжди задумуючись про наслідки.
ЩО СКАЖЕ ЗАХІД?
У цивілізованій Європі, прагнення в яку посилено демонструє нова влада, футбол має статус дуже серйозного суспільного явища. Уявити сучасну Європу, та й увесь сучасний світ без футболу вже неможливо. Футболку з прізвищем Зідана, Бекхема чи Шевченка на спині можна сьогодні купити в будь-якій країні — від Японії до Чилі. Мова футболу стала мовою всесвітнього спілкування ХХI сторіччя. У цій мові є й наше слово — «Динамо»(Київ).
Кому це заважає? Якщо тиск на «Динамо» триватиме кожного разу на новому рівні, а залучення до цього панів Луценка та Зінченка, свідчить саме про це, що скаже про нас цивілізований світ? Чи нам все одно? Хай ніякого футболу, аніж «ворожий»? Але чи «ворожий»?
ДРУЖИТИ ЧЕСНО
Навіть найлютіший недоброзичливець нинішнього керівництва футбольного клубу «Динамо» не знайде, остигнувши, жодного приводу для політичних звинувачень. Ні перед президентськими виборами, ні пiд час виборів, ні під час масових протестів у столиці футбольний клуб «Динамо» жодного разу не виступив публічно на боці того чи іншого кандидата. Стадіон «Динамо» імені Валерія Лобановського весь цей час залишався територією спорту, на якій не було ніякої агітації, де не проходило жодного політичного заходу. На динамівській базі в Кончi-Заспі готувалася і продовжує готуватися національна збірна України, яка, як ніколи, близька до участі в фінальному турнірі світової першості. Федерація футболу України на чолі з Григорієм Суркісом, першим керівником ЗАТ ФК «Динамо», разом із урядом працюють над тим, щоб нашій країні довірили провести футбольний чемпіонат Європи.
Список аргументів на користь співпраці, а не протистояння футбольного клубу «Динамо» і представників влади можна продовжувати. Але й так зрозуміло, що працювати разом на загальне благо — шлях набагато більш перспективний. На відміну від спроб продовжувати полювання на «Динамо» всіма способами, доступними інтелектові динамівських недоброзичливців. Адже окрім негативних емоцій триваюче цькування футбольного клубу «Динамо» в різній формі, викликає й оптимізм. Якщо робляться нові спроби «атакувати» футбольний клуб, це означає, що попередні спроби виявилися невдалими.
Футбольний клуб продовжує працювати в звичайному режимі. Команда «Динамо» бореться за золоті медалі чемпіонату і готується до фінального матчу на Кубок країни. На клубному стадіоні на всю силу йде будівництво нового футбольного газону, рівних якому не лише в Києві, а й в Україні ще не було. Є багато інших планів. Кому це заважає? Якщо нікому, то чи не краще припинити полювання на «Динамо» і почати дружити? Тільки чесно.
