Серед численних парадоксів, без яких не може обійтися наше насичене подіями життя, до цього часу існував і такий. Одна з найпопулярніших професій сьогодення — дизайнер — не мала свого підручника. Скільки можна було почути історій про те, як став дизайнером колишній філолог, астрофізик, психолог або колишній інженер. Невже це така легка справа, що будь-хто її може опанувати, чи вона зараз для всіх настільки приваблива? Мабуть, не перше, а друге, тому що нарікань на несмак у рекламних щитах або відеокліпах, оздобленні вітрин тощо набагато більше, ніж задоволення від споглядання дійсно прекрасної дизайнерської роботи. Тож треба вчитися серйозно та всебічно, а не обмежуватися технічним вмінням щось виконати на комп’ютері чи в поліграфії.
Думка про необхідність створення спеціального видання, яке б зібрало докупи окремі знання для формування високого дизайнерського професіоналізму, приходила, мабуть, неодноразово й у різних ситуаціях. Здійснити її вдалося ректору Харківської академії дизайну та мистецтв Віктору Яковичу Даниленку, члену-кореспонденту Академії мистецтв України, кандидату мистецтвознавства, професору. Щойно з друку вийшло навчально-наукове видання «Дизайнер», автор В.Даниленко, видавництво ХДАДМ, 2003 рік, за підтримки The Bleyzer Foundation.
Книжку можна назвати підручником у кращому розумінні слова, тобто такою, що має бути у фахівця «під рукою». Вона дає стислі енциклопедичні знання з будь-яких галузей. Адже дизайн охоплює буквально все, що тільки виробляє людство: будівлі, меблі, модний одяг, предмети вжитку, автомобілі, побутову та іншу техніку тощо. Майстерність дизайнера завжди балансує між утилітарністю та естетизацією, на що також впливає епоха. Історія свідчить, що були періоди, коли перевагу надавали прикрасам, зовнішньому оздобленню (бароко, рококо, модерн) або підкреслювали раціональне й функціональне (класицизм, мінімалізм). Отже, дизайн — це ще й своєрідна філософія часу, образ мислення, притаманний майстрові, через його твори, що потрапляють у середовище й до вжитку, охоплює й формує іншу людську свідомість (чи підсвідомість). Тому питання професіоналізму дизайнера можна розглядати навіть і як питання його відповідальності перед суспільством.
Розглянувши особливості провідних дизайнерських шкіл Європи й Америки (які автор особисто відвідував і вивчав у живому спілкуванні), В.Даниленко показує український доробок. Майже половина з 664 ілюстрацій книги — експериментальні проекти дизайнерських розробок ХДАДМ, виконані студентами. Дизайн нинішньої доби трактується як художньо-технічна діяльність перехідного часу, до якої людство ще не дібрало остаточні мотиви (на відміну від минулих захоплень індустріальними), у розробці яких використовуються дані біології, ергономіки, біоніки тощо.
Підручник написано вдумливою, творчою людиною, він не роздає безапеляційних рецептів щодо виконання того чи іншого завдання, хоча тут можна знайти суто практичні поради щодо роботи з комп’ютером або оформлення проекту. Головне — він вчить бачити в мінливому оточенні нові запитання й шукати нові неординарні рішення, застосовуючи найрізноманітніші матеріали сучасності. У цьому процесі важко провести межу між авангардним мистецтвом і дизайном, та й навряд чи вона дуже потрібна. Перші в країні 230 сторінок роздумів, досліджень і корисних настанов для дизайнерів стануть у пригоді також мистецтвознавцям і культурологам, фахівцям з технічних наук. А ті, хто збирається поміняти спеціальність, побачать, що вчитися на дизайнера треба не менше, ніж на інженера чи астрофізика.
