Вражає, який все-таки величезний інтерес викликає така подія, як матч людини з машиною. Провівши короткий екскурс в історію матчів Каспарова із «залізякою», не можна не пригадати 1997 рік. Тоді вперше Гаррі Кімович поступився програмі «Діп блю», хоч і з мінімальним рахунком — 2,5:3,5. Резонанс був приголомшуючий. «Комп’ютери вже сильніші за людину», — стверджували одні. «Дурниці все це», — заперечували їм інші. «Подивіться на якість партій. Вона не витримує жодної критики».
І, звичайно, вже тоді виникло запитання, а чи не шоу це було. Надто вже великі гроші стоять на кону. Тим більше, підрахувавши, що за рекламу фірми, яка виробляє комп’ютери, будуть заплачені гроші набагато менші, ніж якби розмістити цю рекламу на телебаченні і в газетах усього світу. Резерв для стимулювання залишається величезний. Звичайно, не хочеться й думати, що подібна змова (або, м’якше висловлюючись, договір) мала місце.
Минулого року вже Володимир Крамник зустрічався з «Діп Фріцем». На старті матчу перевага людини була дуже велика — 2,5:0,5. Але на фініші рахунок виявився рівним — 3:3. Якби не бездоганна репутація Крамника, можна було подумати, що матч — договірний. На початку цього року Каспаров зустрівся ще з однією програмою, також захопив лідерство, але теж не втримав його. І тут — нічия 3:3.
Нарешті, з 11 по 18 листопада в Нью-Йорку відбувся матч між Гаррі Каспаровим та «Екс3Ді Фріц». Відмінностей від попередніх протиборств людини та машини було дві. По-перше, поєдинок складався з чотирьох партій. А по-друге, Каспаров грав у спеціальних чорних окулярах. Здавалося б, дрібничка, але все-таки неприємно...
Перша партія розвивалася за всіма канонами поєдинків гуманоїдів із залізними монстрами. Людина пожертвувала пішака. Машина з великим апетитом його зжерла. І з тим же апетитом захищала свою позицію, що стала небезпечною. І захистила — нічия. Це була найякісніша партія матчу.
У другій зустрічі Каспаров чорними легко зрівняв гру і навіть міг захопити ініціативу. Але у найвідповідальніший момент просто прозівав пішака. Та ще й, як кажуть, козирного. З його втратою зруйнувалася вся позиція. Через пару ходів представник людства вимушений був скласти зброю.
Коли ми обговорювали хід цього поєдинку з президентом Федерації шахів України Віктором Петровим, то, не змовляючись, прийшли до однієї думки: невже Гаррі Кімович так само грав би і в матчі з нинішнім чемпіоном світу у версії ФІДЕ, нашим земляком Русланом Пономарьовим?
Третя партія була антиподом попередній. У ній комп’ютер виглядав просто безпорадно, починаючи від погано розіграного дебюту, закінчуючи безглуздими пересуваннями фігур сюди- туди. Не треба було бути Каспаровим, щоб досягти перемоги в такій партії. Словом, якість гри машини була досить гнітючою.
Результат останньої зустрічі було дуже легко передбачити. Звичайно, безконфліктна нічия. Як дотепно помітив гросмейстер Сергій Шипов, останні партії таких матчів взагалі слід би відмінити. Все одно вони закінчуються внічию. Отже, рахунок — 2:2. Так що ж, договір паче грошей?
