Донецьк — місто сучасного мистецтва, а не лише індустріальне та футболу. На цьому роблять акцент організатори ArtPoint — виставки сучасного мистецтва, яка відкрилася у столиці Донбасу. Це вже другий мистецький проект, що презентує компанія SСM. Цього року він зібрав 13 майстрів різних жанрів сучасного мистецтва із десятьох країн світу. Головна ідея ArtPoint — це перенесення простору на творчість (фото, інсталяції, графіка, перфоманс). На цьогорічній виставці було представлено 12 проектів, які тією чи іншою мірою репрезентують Донбас. То яким побачили Схід України відомі українські й закордонні митці? Яким виявився для них простір Донбасу?
Наприклад, Горлівку представлено роботами Андрія Логінова (Білорусь — Німеччина). Його експозиція називається «Фантом» — про те, що залишається від міста, коли одна епоха змінює іншу. Горлівський міський театр, уже майже зруйнований, зберігає тіні та фантоми тих персонажів та акторів, які виходили на сцену театру.
— Серію робіт я розпочав ще минулого року. Цей фантом можна помітити, коли зростаєш тут. Хоча я народився в Білорусі, можу бачити фантоми цього регіону, адже вони дещо схожі. Донецьк — це місто контрастів. Тут є глянець і гламур, злидні й руїни. Така абсурдність життя. Це все для художника є цікавим. Нині місто ремонтують, причісують, і, можливо, усі ці речі, про які я кажу в експозиції, зникнуть. Мені здається, що від індустріального міста в Донецьку мало що залишиться згодом. Я вважаю, що може допомогти сучасне мистецтво, проте мистецтва якраз Донецьку й не вистачає. Крім того, на відміну від міст, які ледь дихають, тут є гроші, а для мистецтва це дуже важливо, — констатує митець.
Триптих від Ігоря Гусєва та Нати Трандафір з України більше нагадує набережну Азовського моря в Маріуполі, ніж набережну Кальміусу в Донецьку. Проте місяць, дуже схожий на футбольний м’яч, усе-таки повертає у столицю Донбасу. Ця інсталяція має назву «Мартен-пенальті», і вона вміщує, за словами авторів, два сенси: Донецьк як індустріальне місто та Донецьк як столиця футболу.
Футбольну тематику також представлено відеоінсталяцією від австрійської майстрині Лідді Шеффкнехт. Це екран, на якому транслюють футбол — те, що, за словами художниці, можна побачити на вулиці Артема.
Не обійшлося й без териконів. Вони представлені скульптурами Франца Родвальта з Німеччини. Тільки його терикони значно різняться від тих, які можна було побачити з вікна 20-го поверху торговельного центу, де, власне, і відбувався ArtPoint. Терикони Франца — це велетенське морозиво металевого кольору, червона літаюча тарілка та синій Олімп із довгою червоною доріжкою. «Ми говоримо про те, що тут насаджено штучно. Терикони такими і є. От дивіться: із усієї кількості териконів (а їх нараховується 102), тільки на одному є олень. Це тема, над якою ще можна працювати. Насправді, коли я їхав сюди, у мене була зовсім інша ідея. Я не думав, що створюватиму скульптуру териконів. Проте коли я побачив фотографії, змінив своє бачення. Із того часу я захворів на цю тему. Тепер можу сказати, що продовжуватиму її й надалі», — ділиться своїми враженнями від міста учасник проекту Франц РОДВАЛЬД, скульптор, Німеччина.
Про те, що в Донецьку футбол та терикони — не головне, своєю відеокомпіляцією говорить український художник Сергій Бартков. Головне в цьому місті — гроші. Вони є навіть у кота з вороною, і те, що їх у вас ввечері можуть витягнути із сумки чи кишені, більш ніж вірогідно. Тому що тут навіть повітря має свою ціну. «Грошова проповідь» під звуки ночі, повний місяць підсилюється ще й тим, що за вікном ніч. З вікна багатоповерхівки відкривається краєвид всього центру міста: готелі, кав’ярні, ресторани, машини — ось вони, гроші. І якщо вони в тебе є, ти стаєш володарем цього світу. Але їх може в тебе й не бути...
Російський проект AES+F grouр представив відео на тему гламурного Донецька, серб Деян Калудьєрович зробив відеоінсталяцію на пісню Даліди «Я хвора», американець Мет Мелікан створив абстрактні банери, іспанець Сантьяго Серра помістив у кут афганського ветерана, бельгієць Вадим Востерс сфотографував шахтаря зі смолоскипом — композиція, яка нагадує Солов’яненка, бельгієць Стів Схепенс звернув увагу на те, що в Україні всі ходять із пакетами з написом BOSS (фото), а арт-гурт «Сині носи» з Росії створив фотосерію кухонного супрематизму за допомогою ковбаси, сиру та чорного хліба...
Донецьк очима учасників ArtPoint — це індустріальне місто, яким ходять привиди минулого (терикони, старі розбиті театри, жінки із пакетами BOSS, дефіцитна ковбаса й діти, що співають про свою хворобу). Але з іншого боку — це місто, яким ходить розкіш, світські вечірки з неймовірною кількістю грошей та захоплення футболом. Місто контрастів, як зазначив Андрій Логінов, місто, яке ще формує себе, невпевнено полишає старе й так само невпевнено проростає новими сенсами.
ВРАЖЕННЯ
Міла НЕТОЙ, редактор телевізійної програми:
— Мені подобається, що в Донецьку починають проводити такі заходи. Проте не можу сказати, що я в захваті від цієї виставки. Я не побачила тут такого Донецька, який би мене здивував, — усі ці речі, показані на виставці, є звичайними для нас. Єдине, що я для себе відзначила, — це інсталяція Сергія Барткова. Вечірній пейзаж міста, місяць — усе це заспокоює. І незважаючи на те, що аудіо, яке супроводжує вечірній відеоряд, неоптимістичне (світом керують гроші), все одно хочеться сісти на підвіконня й дивитися на місто, знаючи, що все буде добре. На мою думку, найкраща інсталяція — це краєвид із двадцятиповерхівки на Донецьк: будинки ХХ та ХХІ стст., шумні вулиці, ліхтарі, гул та дим на ДМЗ, спокійний вид на міський ставок.
Олена ПОВОЛЯЄВА, редактор порталу неполітичних новин NGO.DONETSK.UA, журналіст «Радіо Свобода»:
— Я вже на другій виставці ArtPoint (і перша, і друга зовсім не відображають Донецька). Місто нагадують лише деякі роботи. Наприклад, триптих «Мартен-пенальті» від Ігоря Гусєва та Нати Трандафір. Це краєвид індустріального міста з місяцем-футбольним м’ячем. Панорама міста схожа на донецьку, проте такого конкретного місця я не знаю, можу зробити висновок, що воно вигадане. Непоганими, як на мене, виявились фотографії майже зруйнованого ДК. Проте це не Донецьк, а Горлівка. Хоча в Донецьку, мабуть, є такі самі місця.
Аня МЕДВЕДЄВА, куратор культурних програм:
— Проект Donetsk goes contemporary хоче знайти ниточки, які поєднують Донецьк із сучасним мистецтвом. Це складно, особливо враховуючи той факт, що це іноземні художники, і вони працюють із незнайомим їм середовищем. За той час, який вони тут провели, складно пізнати місто. Я думаю, що нова генерація донецьких художників також могла би представити проект, який би відповідав вимогам contemporary art. І навіть незважаючи на те, що їм би не вистачало практичного досвіду, відчувалося би провінційне бачення такого мистецтва, така виставка була б набагато цікавішою та живішою, ніж ця, що була представлена на ArtPoint-2011.
Віталій ВОРОБЙОВ, студент Донецького національного університету:
— Усе, що було представлено на виставці, навіювало депресію... Запам’яталась інсталяція із трьома дітьми, які співають хіт Даліди «Я хвора». Проте коли зайшов до кімнати, де відкривався краєвид вечірнього Донецька, я був приголомшений такою красою. «Ось вона — найкраща інсталяція», — подумав я. Мабуть, наше місто і є найкращою інсталяцією — воно контрастне, і в цьому його краса.
