Театр має бути соціально активним. Усталене твердження, яке намагаються ілюструвати своїми виставами столичні режисери. Звідси маємо: «Бізнес. Криза. Любов» у Театрі російської драми ім. Лесі Українки, «Ігри олігархів» у Театрі на Подолі... Проте навіть у часи кризи або політичних змін, різноманітних епідемій та інших життєвих негараздів у театрі живе казка. Саме вона вітає маленького глядача, запрошуючи його у чарівний світ дива й добра. У зимовий період київські митці спробували зробити дітям справжні святкові подарунки, запропонувавши нові вистави, соціально не заангажовані, хоча й не без ідеї чи потрібної долі дидактизму...
ПОДАРУНОК ЧАРІВНИЙ
У Театрі юного глядача на Липках поставили «Дванадцять місяців» — справжню новорічну казку-феєрію. Сценічна версія, переклад тексту (С. Маршака) та режисерська робота належить Максимові Михайличенку. Маленькі глядачі змогли не тільки спостерігати за чарівними подіями, але й взяти у них участь — перемогти злу Бабу Ягу та віднайти ключ від казки. І після такої чарівної увертюри вистава-казка почалась. Перше, що вражає при перегляді «Дванадцяті місяців» — це ефект абсолютної присутності. Й творцям казки не потрібно задля цього ані божевільних спецефектів, ані кінематографічного 3D формату, який вже не є дивиною навіть для малюків, — лише живе спілкування з глядачем (до речі, воно починається ще задовго до початку вистави, коли у фойє театру мандрують й вітають дітей герої казки), яскраві, видовищні декорації (сценографія та костюми —Татаринова), а також — зворушлива історія, лейтмотивом якої є добро та любов. Саме тому діти із запалом намагаються допомогти душевно-привабливій Падчерці (Олена Гончарова), протестують проти безправ’я Мачухи (Надія Трибун) та Дочки (Тетяна Негрій), не погоджуючись із діями примхливої, нерозумної юної Королеви (Інна Бєлікова).
Вистава зроблена з душею, тонко. Здається, кожен актор, яку б роль він не грав, не просто працює для глядача, а сам вірить у те, що цієї миті він є, наприклад, справедливим й відповідальним Канцлером (Михайло Міскун) або розумним, але дещо безпорадним перед ситуацією Вчителем, вирішуючи глобальні казкові проблеми.
ПОДАРУНОК ЕСТЕТИЧНО ВИТОНЧЕНИЙ
У київському Молодому театрі не тільки юного, але й дорослого глядача дивували насамперед візуально. Звісно, не зменшуючи якості інших складових вистави. Проте вистава у постановці Юлії Маслак «Примхливе кохання Дроздоборода» (текст Богдана Стельмаха за казкою братів Грімм) естетично вражає з першої появи акторів на сцені. І це не дивно, адже своє, як завжди естетично-вагоме слово у художньому вирішенні вистави сказала Олена Богатирьова. Саме тому костюми героїв вистави можна було розглядати протягом двох годин, вдивляючись у кожну деталь та гру кольору й текстури. Окрім повчальної історії про примхливу, захоплену лише собою Королівну (Валерія Ходос) та мудрого й чесного Дроздоборода (Марк Дробот), який завдяки власному розуму й любові перевиховав Королівну, вистава у Молодому театрі є доволі інтелектуальною, з подеколи тонким дорослим гумором, що дозволяє розширити віковий глядацький діапазон. Композитором вистави є Юрій Шевченко. Тому і якість музичного рішення «Примхливого кохання Дроздоборода» сумніву не викликає. І, нарешті, для будь-якого маленького глядача важливим є те, що чуйність і любов перемагають, й безнадійно бездушна Королівна перетворюється на добру, люблячу та турботливу дівчину.
ПОДАРУНОК ГЕРОЇЧНИЙ
На головній театральній сцені країни — Театрі ім. І. Франка — дітей привітали з новорічно-різдвяними святами казкою «Котигорошко». Режисером-постановником вистави, цієї історії зі справжнім національним колоритом є Петро Ільченко, художником — Олег Татаринов, музику написав відомий український композитор Іван Небесний. Основним смисловим лейтмотивом казки є перемога добра над злом, сила, міць, мужність та шляхетність героїв, а також перемога як абсолютна реальність, що може існувати за межами чарівного. У виставі задіяні: Олександр Печериця, Євген Мозговий, Олена Медвєдєва, Володимир Абазопуло, Назар Задніпровський та інші.
