Розмірковуючи про способи актуалізації незасвоєного історичного знання, наші експерти з Криму, Львова, Дніпропетровська та Києва зазначають ці та інші характеристики сайта «Україна Incognita»
Степан КУБІВ, кандидат економічних наук, доцент НУ «Львівська політехніка», депутат Львівської обласної ради, голова ЛОО ПП «Фронт Змін»:
— Образ України крізь призму історичної, культурної та ландшафтної привабливості становить своєрідне гроно перлин, подекуди не тільки забутих, а й невідомих для пересічного українця. А що ж тут можна сказати про наших сусідів чи то гостей з далеких країн! «Україна Incognita» — це не тільки сторінки далекого минулого, а й сьогодення, не оціненого сучасниками та руйнованого часом і звичайною людською байдужістю.
Проект «Україна Incognita» не лише відкриває нам невідомий світ та сторінки нашої Батьківщини. Створюючи опис та показуючи історію цінностей української культури, «Україна Incognita» вдихає нове життя в острівці нашої гордості та самобутності. Українські заповідники, ландшафти, замки та фортеці, храми та монастирі, палаци та садиби роблять наш край не тільки туристичною Меккою Європи. Завдяки інформаційному проекту, в якому вони живуть, тисячі пам’яток історії та культури стають свідченням європейськості нашої культури, розповідають про її древні витоки. Зрештою, відкривають правдиве обличчя замовчуваної та перекручуваної історії нашого народу.
Залишається побажати «Україні Incognita» успіхів у нелегкій щоденній роботі. Адже брак інформації, подекуди і багато білих плям в історії культурних та історичних пам’яток, залишають велике поле для досліджень креативних та працьовитих авторів проекту.
Мрідула ГОШ, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку, кандидат історичних наук, правозахисниця:
— Хочеться пізнати Україну по-сучасному? Отож, мандруючи всесвітньою павутиною в просторі й часі, мишка долає море порталів. Виходить цікаво, коли вона натрапляє на «Україну Incognita» — куточок затишшя, глибини та мудрості подумів. Таке відчуття, що, долаючи море, не вдалося задовольнити гостру спрагу. А ось тут перед тобою — кришталева вода з домашньої криниці, як та краплинка росинки в саду, що віддзеркалює цілий всесвіт. Вдала назва на банері — «Історичний веб-проект». Справді, він історичний!
Наталія РУДЕНКО, директор Сімферопольської української гімназії:
— Заслуга «Дня» в цілому, усіх його тривалих проектів, а тепер уже зокрема і мережевого проекту «Україна Incognita» в тому, що зусиллями кращих вчених-істориків ліквідовано, і ця робота триває, велику кількість білих плям у знанні українською громадою своєї історії. Зокрема, саме «День» надав трибуну визначному вченому світового рівня, зусиллями якого почалася ліквідація плями плям, найбільшої таємниці, найбільшої ганьби і найбільшого злочину сталінізму — історії Голодомору в Україні. Розкриття політичних причин вбивства голодом в Україні має величезне значення не тільки для відродження української національної свідомості, але й для повноти світової історії, для світового знання про злочин проти одного з найталановитіших та найпрацьовитіших народів світу — українців.
Значення «Дня» і роботи Джеймса Мейса саме в тому, що зусиллями професора і газети було, по-перше, прорвано інформаційну блокаду, яка десятиліттями підтримувалась навколо цього злочину. І для правди було відкрито можливість спочатку маленьким потічком, а потім все більш широким річищем нести інформацію до людей не тільки в Україні, але і в усьому світі. Газета зробила вагомий внесок, щоб пояснити всьому світові не тільки, ЩО саме відбувалося в Україні в 1932—33 роках, але й ЯК саме це було та ЧОМУ саме таке могло статися на цій території і саме з нашим народом, а також ХТО саме це зробив.
Отже, по-друге, цьому шматку страшної історії було надано правдивих оцінок. Зусиллями Мейса та багатьох дослідників — авторів «Дня» — доведено, що це саме Голодомор, тобто вбивство голодом, а не недорід чи господарська недбалість. Слід сказати, що роботи саме Джеймса Мейса, а потім інших істориків, скажімо, Станіслава Кульчицького, публікація первинних документів, архівних матеріалів дали можливість розкрити світові суть тих страшних років.
Крім цього, значення саме веб-проекту «Україна Incognita» в його доступності та світових масштабах: на історичному ресурсі сконцентровано, водночас компетентно і доступно викладену правду про Україну, про її складну історію, і це можна прочитати з будь-якого куточку світу, тож доступ до неї мають не лише українці в Україні, але й українці на будь-якому континенті.
Сергій ДОВГАЛЬ, голова Дніпропетровської обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта»:
— Газету «День» я гортаю майже щодня, і постійна сторінка «Україна Incognita» завжди привертала мою увагу. Дуже добре, що зараз з’явився сайт із цією назвою. Чим більше ми компетентно писатимемо про вітчизняну історію, тим краще. Україна довгі століття за часів бездержав’я нібито й не мала своєї історії — вона розчинялась в історії інших країн. Окрім того, багато хто вважає, що в історії України майже все відомо, але це помилка. Наприклад, на околиці Дніпропетровська археологи під керівництвом професора І. Ковальової вже кілька років ведуть розкопки Богородицької фортеці, заснованої за часів гетьманства Івана Мазепи. Поки що досліджено лише п’ять відсотків території цієї археологічної пам’ятки, але археологи стверджують, що в фортеці знаходився особистий будинок гетьмана. Можна уявити, скільки ще буде нових та цікавих відкриттів. До того ж, звідси випливає, що історичне буття нашого міста, яке зараз називається Дніпропетровськом, розпочалося задовго до цариці Катерини Другої, якій приписують заснування так званого Катеринослава. Виявляється, що й у нашого міста — козацькі корені. Хіба не треба про це писати? Взагалі, на мою думку, сайт, який має назву «Україна Incognita», може писати про нові відкриття, знахідки археологів та архівістів. Адже сила факту або документа незаперечна. Крім того, мені подобається, що «Україна Incognita» приділяє багато уваги висвітленню проблеми Голодомору. На цю тему написано дуже багато, але є ще ось такий факт — у Дніпропетровську не так давно відкрили новий стадіон. А багато десятиліть тому на цьому місці було розташовано православне кладовище, на якому, як кажуть місцеві жителі, ховали й померлих від голоду. Тепер власники цього спортивного об’єкта що тільки не роблять, але трав’яний газон на полі не приростає до ґрунту — містика, та й годі. А ми маємо знати про всі місця поховань замордованих українців. Поки що люди мало знають і про те, що за часів Другої світової у Дніпропетровську діяло дуже потужне оунівське підпілля. Його діяльність дослідили молоді історики Павло Куделя та Павло Хобот, однак і зараз цю тему ігнорують представники офіційної науки та місцевої влади. Тож саме «Україна Incognita» покликана писати про невідомі сторінки української історії, до цього зобов’язує сама назва сайта — «Україна невідома».
