З усіх тварин, які мешкають у Миколаївському
зоопарку, міссісіпський алігатор Василь користується найбільшою повагою
та пошаною. Старожил, ветеран і негласний символ зоопарку, він уже за життя
став легендою: знає про нього всякий, хто хоч раз побував у зоопарку. А
бачили Васю — одиниці.
Нині крокодил Вася відзначає свою 46-у річницю життя в Миколаєві. У
кінці травня 1952 року до зоопарку його, тоді ще молодого, зеленого, метрового
крокодильчика, приніс моряк далекого плавання. Алігатора помістили в металеве
«корито» — ящик два на три метри зі скляно-дерев’яною «настройкою». Там
він живе й понині. Певний час Вася був відкритий для відвідувачів, а потім
зоопарк отримав нове місце, куди й переїхав з усіма своїми мешканцями.
У своєму кориті переїхав і Вася, та оскільки тераріум побудований іще не
був, він «тимчасово» оселився в операційній ветлікарні на відшибі зоопарку.
Немає нічого більш постійного, аніж тимчасове. Із заступником директора
зоопарку Володимиром Топчим ми йдемо в гості до Васі. Його «ящик» займає
половину «операційної», яка в зв’язку з постійним проживанням у ній живності
так і не стала такою. На дні «корита» в воді, відвернувшись від гостей,
лежить величезна туша: майже за півсторіччя Вася встиг вимахати під три
метри й зробитися повністю чорним. Поки крокодила за допомогою тичини повертали
до світла, киваю на відкриті дверцята в тераріум:
— Можна заглянути?
— Можна.
За цей час Вася неохоче-ліниво розвернувся, глянув якось сумно-філософськи,
відкрив пащу й показав зуби. Заглядати чомусь розхотілося.
У зоопарку Васю поважають. За його характер і власну думку. Розповідають,
що років тридцять назад він був дуже прив’язаний до однієї жінки, яка доглядала
за ним і годувала. Одного разу жінка звільнилася із зоопарку, і Вася засумував,
довго відмовлявся від їжі. Потім усе влаштувалося, однак сильної симпатії
вже немає ні до кого. Хоч іноді Вася не проти попустувати. Особливо під
час годування. Усі знають: коли Вася відкрив пащу — м’ясо треба кидати
туди, а якщо водить мордою з боку в бік — кидай шматок у воду, крокодил
«полювати» буде. Правда, затісно в кориті для полювання.
— З точки зору догляду, утримання, то це влаштовує, — говорить Володимир
Топчий. — Не влаштовує те, що алігатора, занесеного до Червоної книги,
найстарішу тварину зоопарку — не бачать відвідувачі. Будівництво тераріуму
не провадиться: немає грошей. Одна надія на ювілей, сторіччя зоопарку,
яке буде відзначатися через чотири роки — можливо, хтось допоможе.
Сподівається на новосілля і сам Вася: жити йому ще років тридцять, і
до того часу він досягне в довжину 4,5-5 метрів — уже занадто тісно буде
в кориті. А ще крокодил Вася трохи заздрить своєму колишньому сусіду по
«операційній» — пітону Петі. Через відсутність тераріуму Петю змушені були
обміняти. Тепер він живе в іншому зоопарку і, з чуток, почуває себе добре.
