Одні не терплять присутності в домі собак чи котів, а інші вважають їх повноправними членами родини. Та хоч яким б неоднозначним було ставлення людей до домашніх улюбленців, ніхто не заперечить, що вони впливають на наше життя надзвичайно сильно. Не один раз доводилося чути, як коти чи собаки допомагали хворим стати на ноги, зняти емоційний стрес, позбутися головного болю чи просто поліпшити настрій. І останні медичні дослідження це підтверджують. Так, англійські лікарі довели, що люди, які мають вдома котів чи собак, значно рідше звертаються до медичних закладів. Тому в багатьох країнах їх почали використовувати для реабілітації хворих, адже завдяки присутності тварин процес одужання у пацієнтів прискорювався.
Крім того, що коти й собаки — це своєрідні лікарі, вони ще й вірні та надійні друзі. Домашні тварини люблять своїх господарів віддано, щиро, по-справжньому й без лицемірства. Як кажуть кінологи, вони набагато чесніші за людей. Тож нам є чому повчитися у братів наших менших. Приємно, що останнім часом в Україні зросла кількість людей, які заводять вдома котів чи собак. Як розповіли в Кінологічному клубі України, торік тут підготували близько восьми тисяч родослівних для домашніх улюбленців, що вдвічі більше, ніж позаминулого року.
Щоб збільшувати кількість любителів тварин, щороку в Києві та інших великих містах проводять спеціальні виставки. На минулих вихідних у столичному виставковому центрі пройшли одразу дві Міжнародні виставки собак FCI-CACIB «Золоті ворота-2010» та «Україна-2010». Тут було представлено близько чотирьох тисяч собак 160 порід. Серед них — лабрадор, йоркширський тер’єр, середньоазійська вівчарка, німецька вівчарка, мопс та інші. Але для того, щоб завести домашню тварину, необов’язково відвідувати такі виставки й вибирати з дорогих та вишуканих порід. Свого кота чи собаку можна знайти й просто йдучи вулицею. Бо головне для тварини — не гроші, за які ви її придбали, а любов. І за неї вона віддячить сторицею.
КОМЕНТАРI
Лілія ЄМЕЛЬЯНЕНКО, координатор міського незалежного об’єднання міні-притулків «Гном»:
— Дуже важливо мати вдома друга, який до тебе добрий та уважний. І в багатьох випадках таким другом може стати кіт, собака чи інший домашній улюбленець. На мій погляд, пояснювати людині, яка має добру та чуйну душу, як треба ставитися до тварин, немає потреби. У неї це має бути на інтуїтивному рівні. Натомість тварини не лишаться перед вами в боргу. За доброту й чуйність вони неодмінно віддячать вам. Наприклад, я, коли маю поганий настрій, можу підійти до своїх улюбленців і зарядитися від них позитивними емоціями. Тому в мене від спілкування з тваринами лишаються тільки приємні відчуття. І це дуже важливо в повсякденному житті, в якому так мало позитиву. У мене теж є свої домашні улюбленці: 11 собак та котів, їх я люблю так само, як і тих, якими опікуюся у притулку (а там їх набагато більше). Мої вихованці дуже добре вживаються між собою. Вони стали для мене настільки дорогими й потрібними, що без них я б не змогла прожити ні дня. Навіть якщо захочу поїхати десь у відпустку, хоча б на тиждень, то зроблю це за умови, що за моїми котами й собаками буде надійний нагляд. Але все рівно буду дуже сумувати за ними та переживати.
Ірина ГОЛОВКО, волонтер:
— Уже чотири роки в нас живе пес Шарфик. Для мене він став членом сім’ї, я б сказала навіть третім сином (у мене двоє малих дітей). За його утримання в родині відповідаю я. Звісно, діти допомагають вигуляти, нагодувати, бо це їм приносить масу задоволення. Для чоловіка Шарфик взагалі на особливому почесному місці, він навіть не дозволяє підвищувати на собаку голос. Коли менший син засмучується, починає плакати, собачка завжди прибігає до нього, починає вилизувати сльози. Між дітьми й Шарфиком дуже теплі стосунки. Мені здається, що для виховання у дітей доброти й взаєморозуміння тварини в домі дуже потрібні. За своїми синами не один раз помічала, що вони не можуть пройти мимо якоїсь вуличної тварини, обов’язково запитують мене, як їм можна допомогти, приміром, погодувати чи влаштувати в притулок. Для людей, які люблять тварин, вони стають дуже важливою частиною життя. Є люди, які взагалі не терплять ні собак, ні котів. Мені здається, що в них і характер зовсім інший, інші людські цінності. Люди, які виросли в сім’ї, де були тварини, набагато добріші, вони з більшим розумінням ставляться до своїх рідних та друзів. У таких людей співчуття до ближнього — на першому місці.
Ігор СУЛІМОВ, президент Кінологічного клубу України:
— Тварини мають величезне виховне значення у житті людини. Правильно чинять ті батьки, які заводять вдома кота чи собаку, коли в дитини починається перехідний період. Тоді діти несуть відповідальність за братів наших менших, бо їх треба і погодувати, і вигуляти, і цей складний період їхнього життя проходить легше, з меншою кількістю конфліктів. Для мене показник: якщо людина нормально ставиться до всього живого, то так само вона ставиться до людей. Є тварини, які навіть лікують біоенергетичне поле людини. Існують реабілітаційні центри, де собаки допомагають у лікуванні людей з фізичними вадами. Але таких тварин готують у спеціальних школах, в Україні їх поки що немає. Окремо готують тварин для лікування людей, які хворі на епілепсію або цукровий діабет. За кілька хвилин до початку приступу тварину садять біля хворого, щоб вона змусила людину зафіксувати його й вчасно прийняти ліки. Які б не були системи безпеки в аеропортах чи інших місцях, ще не придумали такого апарату, який би обстежував ліпше за тварин. Тому нерідко тварин використовують у пошуковій службі, в антитерористичних організаціях, за кордоном навіть є програма для адаптації засуджених за допомогою собак. У мене теж вдома є кіт і три собаки нової української породи, яку вже визнали в Росії, Грузії та Латвії. Для мене тварини цінні передусім спілкуванням, бо вони набагато чесніші за людей, тому що працюють на інстинктах, а ми, люди, від цього відійшли. Деякою мірою тварини знімають стреси. От приходиш додому, а собака мордочкою ткнулася тобі в руки, і ти думаєш: а життя то налагоджується. Тварини — це не джерела прибутків і не можливість для втілення якихось амбіцій, передусім це друзі, якщо хочете — повноправні члени родини.
