Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Дружня перестрілка

11 жовтня, 2006 - 00:00

Днями на Полтавському військовому полігоні розгорнулися справжні бойові дії. Їх учасники азартно «поливали» одне одного з усіх видів стрілецької зброї, рили окопи і бункери, мінували підступи, займалися радіоперехопленням, ховалися від снайперів, продиралися скрізь болото, ставили димові завіси, перечікували мінометні обстріли, вночі повзли до «ворожої» бази під колючим дротом з мотузок, намагаючись уникнути світла прожекторів, віддавали честь командирам, лікувалися від поранень у шпиталі, відбивалися до останнього патрона... Це новий вид активного відпочинку, який набирає обертів в Україні. Його назва — страйкбол — була вигадана російськими гравцями, як заміна міжнародної назви Airsoft.

«Історія цього спорту веде свій початок із Японії, — розповідає командир полтавської команди «Ель Чупакабра» Олег Лукашенко. — Цій країні, після її капітуляції у Другій світовій, заборонили мати збройні сили (окрім сил самооборони). Уряд знайшов цікавий вихід із ситуації — були створені точні (як кажуть страйкболісти, «антуражні») копії бойової зброї, які збігалися за вагою та зовнішнім виглядом відповідали реальним прототипам, мали схожу скорострільність та схему зборки. Патрони у цій зброї заміняли 6-міліметрові кульки, виготовлені з легкого пластику».

Поступово ця забава переросла у вид спорту, котрий набув величезної популярності в усьому світі, завдяки своїй особливій реалістичності, наближеності до реальних бойових дій (англійською це зветься Military Simulation Training and Education).

Часто страйкбол плутають із пейнтболом, теж військовою симулюючою грою. Але якщо пейнтбол — це, насамперед, спорт, де гравці орієнтовані на результат, є судді та змагання, а кульки з фарбою служать для контролю, то страйкбол — гра, в якій кожен грає заради процесу і вважає за необхідне самому визнати себе мертвим, коли в нього влучає кулька. «Ми прийшли для того, щоб грати з друзями, а не для того, щоб воювати з ворогами» — такий неофіційний девіз страйкболу.

Існує навіть офіційна організація, яка проводить великі ігри, встановлює правила та врегульовує спірні питання — українська федерація страйкболу. За її сприяння полтавські страйкболісти вже вшосте приймали у себе товаришів з Києва, Львова, Донецька, Харкова, Одеси, Запоріжжя, Миколаєва, Краматорська, Маріуполя, Чернігова.

Євген БРИЖ, Полтава
Газета: 
Рубрика: