«Поезія народжувала малюнки — вірші приводили за собою художні образи, які ставали або картинами, або ілюстраціями до книг. Ці образи народжували музику, пісні. Одне не могло існувати без іншого, все це перетікало, являючи такий собі синтез. Я не можу назвати себе повною мірою кимось одним: поетом, художником чи музикантом. Просто творча людина», — так говорить про себе Анжеліка Черняховська, персональна виставка якої відкрилася в галереї «Грифон». Називається вона «Образи натхнень».
Так чи інакше, в «Грифоні» Анжеліка Черняховська вирішила представити тільки свої живопис та графіку. Те, що на презентації очолювана нею музична група «Ельф» виконувала «романтичні балади» (зрозуміло, на слова лідера), справи, загалом, не міняє. Але картини і малюнки Анжеліки Черняховської якщо і не є самодостатніми (про що, втім, має право судити тільки автор), то представляються цілком достатніми — для враження. Їхні герої — феї і дріади, ельфи і єдинороги, квіти і зірки. При цьому йдеться не про втечу у мрію. Швидше вже — зроблений одного разу, багато років тому, десь на хиткій грані дитинства й отроцтва, свідомий вибір — і категорична відмова від втечі із мрії, що вважається в цьому віці обов’язковою. Мабуть, саме тому всі чудові персонажі, які виникають у живопису та графіці (а також у поезії та музиці) Анжеліки Черняховської, не знаходять більш солідного містичного — або принаймні суто містичного — статусу, зберігши найпривабливішу свою властивість — відверту і дуже природну казковість.
