На одному з концертів «Музичних вечорів» скрипаль Олесь Семчук і піаністка Ганна Середенко показали різнопланову зі стильового та образного погляду програму, яка веде від світу тіней і напівтіней музики Шуберта і Шимановського, від зоряної ночі Баха — до сліпучого сяйва творів Венявського і Паганіні. У «Дуеті» Франца Шуберта співучо звучав не тільки голос скрипки Олеся — він народився в Івано-Франківську і для нього цей спів — природний стан душі. «Виспівалася» і Ганна, виконавській манері якої властивий певний аскетизм, що йде від традицій Петербурзької фортепіанної школи. Музика промовляла, що все прекрасне попереду, що всім надіям судилося збутися. Соната Шимановського вразила одночасно експресивністю почуттів та ліризмом. Смисловою кульмінацією концерту стала транскрипція Шимановського «Три кипариси Паганіні». Осучаснений Паганіні оповідав про нетлінність краси, за володіння якою йде вічна боротьба між добром і злом. І після цього так природно сприймалася сувора мудрість Адажіо та Фуги Йоганна Себастьяна Баха із Сонати № 1 для скрипки соло: відчувати світ таким, яким він є. Триптих Шимановського «Міфи» повертав безтурботне сприйняття буття, зачаровував вишуканістю звукової палітри. І на закінчення — «Варіації на оригінальну тему» Генріха Венявського і на біс Мазурка Фредерiка Шопена — краса в її чистому вигляді.
