З 25 по 28 листопада на сцені Театру ім. І. Франка гастролюватиме Московський академічний театр ім. Є. Вахтангова. продюсерське агентство «Інтерлекс», яке зазвичай уникає дешевих антреприз розважального жанру, і на цей раз привозить до столиці вистави, добротно й осмислено поставлені за класичними творами.
Відкриє чотириденні гастролі вахтанговців пушкінська «Пікова дама», поставлена одним із самих шанованих метрів російської режисури Петром Фоменком. Дана версія «Пікової дами» цікава вже тим, що глядач бачить знайомий хрестоматійний сюжет не на оперній, що стало звичним, а на драматичній сцені. Інтриги цій сценічній версії Пушкіна додає ще і те, що прочитав класичну історію про магічні три карти і пожвавив її на прославлених підмостках саме Фоменко, який славиться своїм шанобливим ставленням до класики. Та ще й зробив це разом із прекрасними, гаряче любимими публікою акторами. З Юрієм Яковлєвим, який завоював славу «першого актора» вахтанговської трупи і майстерно перевтілюється в кілька епізодичних ролей (Чекалінський, Старий гусар, Сен-Жермен, Англієць). З екстравагантною Юлією Рутберг в ексцентричній ролі Таємничої Незнайомки. З Євгеном Князевим, який у своєму Германі зіграв драму людини, що заздрісно спостерігає, як інші вступають у пристрасну, ризикову гру з Долею, але не здатної також поставити все на карту. Нарешті, в фоменківській «Піковій дамі» публіка побачить Прекрасну Даму вахтанговського театру, яка зухвало грає Графиню, Людмилу Максакову. Її глуха, лиса стара дивним чином пробуджує в глядача образ графині молодої, заради якої, на запевнення критиків, кожен присутній на сцені і в залі готовий був би застрелитися.
Людмилу Максакову столична публіка споглядатиме і в оголошеній у телерепортажах подією сезону чеховській «Чайці», яку поставив обдарований актор прославленої трупи Павло Сафонов, ще одна режисерська надія театральної Москви. Крім вахтанговської Примадонни в ролі Аркадіної в «Чайці» зайнято й інші зірки: Юрій Яковлєв виїжджає на сцену в інвалідній колясці в ролі старого Соріна; Сергій Маковецький кружляє навколо героїні Максакової в ролі невдалого белетриста Трігоріна; В’ячеслав Шальович грає драму нездатного на сильні почуття буркотливого Дорна. Роль же бунтівного молодого драматурга Трепльова, що скидає в мистецтві старі форми, Павло Сафонов віддав своєму однокашнику по театральній школі Володимиру Єпіфанцеву, який здобув гучну славу скандальними виставами типу «Анни Карєніної — 2».
У «Дядечковому сні» Федора Достоєвського киян не обмине зустріч і з іншими майстрами Театру ім. Вахтангова. Володимир Етуш грає старезного Князя К., Марія Аронова — заповзятливу Марію Олександрівну Моськальову, яка полює на нього заради щастя дочки. Власне, вистава «Дядечків сон», яким завершаться ці короткі гастролі вахтанговців у Києві, й ставився з розрахунку на Володимира Етуша, який уміє з бенефісним запалом наділити свого персонажа десятками смішних деталей та пристосувань. Наряджений у безглузду перуку і не менш безглузді вуси старий князь у виконанні майстра втілює комічність і трагізм позбавленої справжньої поваги старості, яка не знає свого місця і призначення в житті. Князь К. у виконанні Етуша, на думку критиків, став «своєрідним попередженням і батькам, і дітям — батьки не повинні «виряджатися» у дітей, діти не повинні ганьбити батьків.
