Жила-була молода Собака — чи то в сім’ї вона виросла (що цілком можливо, судячи з її прихильності до людей), чи то на вулиці — історія замовчує. Чимало собак шастає по містах і селах у пошуках притулку та їжі, деякі навіть доволі непогано влаштовуються — біля кафе, магазинів, ринків, — це, звісно, не те, що на господарських харчах, але не без шматка ліверки за вдалого збігу обставин.
Але десь неправильно стали зірки... Як це все почалося, тепер уже неможливо точно встановити — може, з перебитої кимсь лапи. І хоча лапа зрослася, Собака дуже сильно захворіла, а хворій собаці на вулиці ой як несолодко... Дженні дійшла до останньої міри виснаження, а хворого звіра женуть усі та звідусіль: злі люди штовхають без найменшого жалю, байдужі — крокують мимо, а хтось просто відводить погляд. Якщо ти не потрібен, то у якусь мить здається, що вже весь світ повстав проти тебе, і на цілій планеті не лишилося містечка, де б можна було прихилити голову, щоб хоч би спокійно вмерти. І нікому немає діла до того, що жити далі у Собаки не залишилося сил.
Хай там як, усьому наступає кінець — хороший чи поганий. Холодного лютневого недільного дня прийшли якісь люди й відвезли Собаку до клініки. Для Дженні це був сущий жах — кудись тягли, запихали, везли, й уже забракло сил відбитися, вирватися, втекти, а кусати людину, незважаючи на всі свої поневіряння, Собака так і не навчилася.
У клініці було тепло, і Дженні спокійно заснула просто на оглядовому столі. А, може, їй здалося, що вона вже померла, бо вона не пам’ятала, що людські дотики можуть не завдавати болю. Їй вводили якісь препарати, перекладали, набирали кров, розглядали, заглядали у вуха, зуби — а вона просто спала...
Лікування було довгим, але стало тепло й ситно. І вона вже була не просто собакою, у неї з’явилося власне ім’я — Дженні. Люди, які допомогли їй, врятували не одного собаку, і, на жаль, не можуть усіх залишити у себе. Зараз Дженні чекає на господаря. Гарна молода собака, середнього розміру, з густою рудою шерстю і дуже вдумливими розумними очима.
І якщо вам потрібна собака, придивіться до Дженні. Вона — не просто розумна, але й дуже мудра, кожний крок людини намагається прорахувати наперед, життя навчило. У її крові тече кров голден-ретриверів, а собаки цієї породи славляться своєю дружелюбністю і неймовірною кмітливістю.
Дженні вже стерилізована й не завдасть господарям зайвих клопотів, їй близько двох років, вага — 35 кг, висота в холці — 55 см. Може жити у вольєрі, будці, але не на ланцюгу. Свою територію пильно охоронятиме від чужинців.
Познайомитися з Дженні можна у Києві, зателефонувавши за моб. тел. 098 447 05 07 Марині (Голосіївський район) або Світлані — 097 282 11 36.
«ГНОМ» — міське незалежне об’єднання міні-притулків (www.helpdog.kiev.ua) — висловлює величезну подяку редакції газети «День» за можливість допомогти тваринам, які потрапили в біду, і змінити їхнє життя на краще.
Від редакції: раді повідомити, що завдяки попередній публікації у нашій газеті в рубриці «Хочу додому» (див. «День» від 15 жовтня) чудова собака Бята знайшла свого господаря!
