Люди схильні до оптимізму, й кожна людина сподівається, що її життя складеться краще, ніж в інших. Знання про те, які зони мозку допомагають нам почуватися бадьоріше, допоможе краще зрозуміти цю тенденцію, а також розібратися в механізмах депресії та виявити зони мозку, що відповідають за песимістичний настрій, пише gzt.ru. Для того щоб з’ясувати, які процеси відбуваються в мозку людини, коли вона уявляє собі емоційно важливі події, що відбулися в минулому або очікуються в майбутньому, Елізабет Фелпс і її колеги з Нью-Йоркського університету провели експеримент. Вони попросили групу добровольців подумати про такі події, як отримання якої-небудь нагороди, кінець романтичних стосунків. Процеси, що відбувалися в цей час у мозку, відстежувалися за допомогою методу магнітно-резонансної томографії.
Тут і з’ясувалося, що піддослідним не подобалося згадувати негативний досвід: вони змінювали своє уявлення навіть про відносно нейтральні події (такі, наприклад, як стрижка волосся) й думали про них як про щось приємне. «Було дуже важко переконати людей уявити негативні події, які можуть статися з ними в майбутньому», — говорить Фелпс. Тому дослідники й вирішили сфокусуватися на зонах мозку, задіяних тоді, коли людина налаштована оптимістично.
Вчені попросили добровольців уявити сприятливі та несприятливі ситуації, які будь-коли відбувалися з ними в минулому або ж можуть статися в майбутньому. Потім учасники експерименту описали свій рівень оптимізму до тих чи інших подій. Думки про сприятливі події, які мають статися в майбутньому, супроводжувалися активністю двох зон мозку, які зазвичай відповідають за вплив емоцій на пам’ять і прийняття рішень. Йдеться про амігдаль глибоко в мозку та передню цингулярну кору головного мозку (ПЦКК), яка анатомічно відповідає зоні, розташованій за очима людини. З другого боку, активність цих зон опускалася нижче середнього рівня, коли піддослідні думали про неприємні події в майбутньому. Чим оптимістичніше люди були налаштовані, тим вищою була активність ПЦКК, зазначається в статті, опублікованій за результатами дослідження в журналі Nature.com» target_blank Nature.
ПЦКК зацікавила Фелпс після того, як вона зіставила дані цього експерименту з висновками попередніх досліджень. «Коли людина налаштована позитивно, в цій зоні спостерігається велика активність», — зауважує вона. ПЦКК може діяти як центр перетину сигналів, що йдуть з інших ділянок мозку і відповідальні за те, що ми відчуваємо стосовно тих чи інших подій, вважає Фелпс: «Ми думаємо, це певна загальна зона-регулятор, причетна до нашого оптимістичного ставлення до тих або інших речей».
Дані, отримані групою Фелпс, доповнюють дані інших досліджень, присвячених зонам мозку, пов’язаним iз пам’яттю та баченням подій у майбутньому. Зокрема, група Дена Шектера з Гарвардського університету вивчала процеси, які відбуваються в ті моменти, коли люди згадували події, що не викликали в них особливих емоцій. «Ми помітили цікавий зв’язок з ПЦКК: активність у цій зоні знижується, коли пацієнти перебувають у пригніченому стані», — зазначив Шектер. Фелпс згодна, що ці результати треба вивчити зважаючи на механізми, відповідальні за депресію, однак, зауважила вона, питання про те, чи може ця інформація виявитися корисною для розробки майбутніх ліків, поки незрозуміло.
