Благодійний концерт Елтона Джона на майдані Незалежності в Києві на підтримку дітей, хворих на ВІЛ/СНІД, пройшов з очікуваним розмахом. Зібралося понад 200000 чоловік, прийшли й діючий, і колишній президенти, не кажучи вже про різнокаліберних міністрів із сім’ями та доморощених естрадних зірочок.
Необхідний рівень ажиотажу намагалися підтримувати й ультраправі маргінали з промосковських «православних», провівши на Хрещатику нечисленний пікет проти виступу «содоміта Елтона Джона»; зокрема, роздавали листівки, в яких найкращим засобом боротьби проти СНІДу оголошували... покаяння британського співака. На більше, незважаючи на грізні передконцертні заяви, їх не вистачило.
Початку довелося чекати більш як годину. До цього часу на екранах, встановлених по обидва боки від сцени і на Хрещатику, показували сюжети про загрозу СНІДу, темпи розповсюдження епідемії, ролики про необхідність застосування презервативів, сюжети з життя інфікованих, в тому числі — дітей. Промигнув і кліп з самим Джоном, що також рекламував безпечний секс, заради чого навіть сказав кілька слів українською. Концерт почався рівно о 21.00, щойно сонце зайшло за хрещатицькі будинки. Спочатку на величезну навіть за масштабами майдану сцену вийшли музиканти — похилі, але добре доглянуті й гарно вдягнені рокери. Сам герой вечора, що з’явився трохи згодом, був одягнений в усе чорне з помітними блискучими елементами, елегантний, привітний і легкий у рухах. Коли треба — підхоплювався, щоб пройтися по авансцені, пококетувати з камерами і фанами, або ставав однією ногою на рояль, або навіть лягав на нього з прорахованою обережністю. Не забув і про мету концерту, виголосивши невеличку промову: «Ми разом говоримо Україні та світу, що неможливо боротися зі СНІДом самостійно. Ми всі зараз знаходимося в зоні ризику, і маємо разом боротися з цією бідою. Наші діти і онуки будуть нам вдячні. Спасибі!»
В загальній кількості іменитий гість грав і співав майже дві з половиною години. Виконав масу своїх хітів, як старих, так і свіжих. Ансамбль майстерно його підтримував, світлове шоу, основний елемент якого складав величезний кольоровий екран-задник, було яскравим. Власне, цей екскурс по творчості сера Елтона Геркулеса (саме таке його повне ім’я — Елтон Геркулес Джон) справив двоїсте враження. Його не можна назвати видатним мелодістом, через це в нього, насправді, нема таких аж надто «гарачих» хітів, щоб запам’ятовувалися надовго або прив’язувалися щоденним мотивом. Голос має дійсно прекрасний; що ж до музики, то ця рівномірна, відпрацьована до автоматизму суміш року, блюзу («Блюзологія» («Blusology») — саме так називалася перша група сера Елтона) і соулу завжди користуватиметься сталим попитом. Головне ж — настрій. Те, що робить Елтон Джон, можна назвати музикою ненав’язливого оптимізму. Без особливих сплесків, але й без провалів, і без дурниць також. Саме тому його слухали й слухатимуть.
