Крадіжка фільму про Михайла Ходорковського, що сталася в Берліні, пов’язана зі спробами російської влади перешкодити екс-голові ЮКОСу перетворитися на «західного мученика» напередодні президентських виборів, вважає The Times.
Газета розглядає справу Михайла Ходорковського як «ілюстрацію того, чому не варто переходити дорогу Володимиру Путіну». «Малоймовірно, що його звільнять раніше 2017 року, якщо лише він не подасть прохання про помилування та якоюсь мірою не визнає за собою провину», — цитує газету сайт InoPressa.
«Коли одного за іншим б’ють і вбивають критиків Путіна, ніколи не виходить встановити ланцюжок супідрядності», — зазначають західні розвідники. У зв’язку з цим газета згадує вбивства Анни Політковської, Станіслава Маркелова, Анастасії Бабурової, Наталії Естемірової, Олександра Литвиненка.
Тим часом, прем’єра фільму на Берлінському кінофестивалі 14 лютого все ж таки відбудеться — в організаторів заходу збереглася ще одна копія фільму.
Зломщики викрали чотири комп’ютери. У поліції зауважують, що «інших коштовних речей не взяли». Ще один комп’ютер було викрадено з готельного номера автора фільму Сиріла Туші в січні. Режисер «не хоче одразу покладати провину на російські спецслужби», проте визнає, що звичайна крадіжка під кінець творчого процесу, «безумовно, була б дуже дивним збігом... Якщо вони хотіли мене налякати, їм це, поза всяким сумнівом, удалося».
Тепер Туші «вимушений регулярно міняти квартири» — як це досі тричі на тиждень робить і сім’я екс-працівника КДБ Віктора Калашникова, в крові якого раніше була зафіксована підвищена концентрація ртуті.
Німецька Tagesspiegel пише, що після інтерв’ю режисера журналу «Коммерсант-Власть» в оточенні Ходорковського заговорили про те, що «неоднозначний» фільм може зашкодити знаменитому в’язню, оскільки цікавість до цих записів, загальний обсяг яких становить 180 годин, може виявити й супротивна сторона — «напередодні можливого третього процесу проти Ходорковського».
Фільм «Ходорковський» знято в документальному жанрі. За декілька років роботи Туші записав 180 годин інтерв’ю, зокрема й з сином Михайла Ходорковського Павлом, його колишньою дружиною, екс-менеджерами ЮКОСу в Тель-Авіві та Великій Британії, а також із самим Ходорковським.
Він розпочав свій проект невдовзі після вбивства Анни Політковської й одразу потрапив у поле зору органів: «Я подорожував Росією, й мені стало зрозуміло, що російської міліції треба боятися. У вагоні потяга, що виїжджав із Новосибірська до Чити (у тамошній колонії утримували Ходорковського), на нас напали троє чоловіків. Це були працівники регіонального відділення КДБ. Вони точно знали, хто ми такі й що збираємося робити. Було дуже страшно», — цитує німецьке видання www.newsru.com.
Режисер Сиріл Туші — нащадок емігрантів, які виїхали з Росії після Жовтневої революції. В інтерв’ю www.svobodanews.ru він розповів, чому «цілковито підтримує Ходорковського». Пропонуємо вашій увазі уривки з нього.
— Як ви вважаєте, ваш фільм про Ходорковського можна буде подивитися в Росії?
— Це моя мета. Втім, мене засмучує те, що три місяці тому я дав інтерв’ю одному російському журналістові й на якийсь час забув про це. Його переклали та опублікували, але мої слова були спотворені, а я б хотів добитися за допомогою свого фільму довіри та взаєморозуміння.
— Що саме було спотворено?
— Річ у тім, що я повністю виступаю на підтримку Ходорковського. В інтерв’ю я процитував свого російського друга, який сказав: «У Європі діє презумпція невинності — поки провина не доведена, людина не винна. Але в Росії все інакше. Якщо ми впевнені на 99%, що людина винна, презумпція невинності для нас не має великого значення». Цю цитату приписали мені. «І так думає багато хто, якщо не всі», — ось це я дійсно сказав.
Звісно, я хочу показати фільм у Москві, взагалі в Росії, й організувати його відкрите обговорення. Головне, щоб не вийшло так, як сталося з інтерв’ю.
— У чому задум фільму?
— Це історія Ходорковського із самого початку: від його перебування в комсомолі до нинішнього часу. Фільм розповідає про його життя настільки детально, наскільки це можливо. Ще важливіше було показати силу й суперечність цієї постаті. Якщо я захищаю Ходорковського зараз, то це не означає, що він позитивний персонаж. Або негативний. Я робив фільм з емпатією, співпереживаючи йому.
— Але ви ж сказали, що повністю «підтримуєте Ходорковського»?
— Я абсолютно за те, щоб він вийшов на свободу. Але я не оцінюю позитивно все те, що він зробив.
— Окрім вас на процесі в Москві були присутні й інші представники німецької громадськості, депутати Бундестагу...
— Так, звичайно, інтерес був дуже великий. Підтримка Ходорковського в Європі дуже важлива. Причому не лише під час процесу, спогади про який рано чи пізно зникнуть, а й надалі. Що стосується фільму, я перш за все митець, але тут, певна річ, було не обійтися без політики.
— Над фільмом ви працювали п’ять років. Чому так довго?
— Тому що я вважав це важливим. Тема була досить складна, треба було зустрітися з багатьма очевидцями.
— У якій якості фільм буде представлено на Берлінале?
— Фільм буде показано в офіційній програмі кілька разів. Уперше — як «велику прем’єру».
— Сподіваєтеся на головну премію?
— На жаль, для документальних фільмів це неможливо.
— Ваша власна біографія як вплинула на фільм?
— Мій прадідусь був росіянином, він жив у Санкт-Петербурзі до революції. У нього був чавуноливарний завод, який відливав ліхтарі й цілі мости. А в 1918—1919 рр. він змушений був залишити завод і виїхати з країни.
Ходорковському теж погрожували в’язницею та пропонували виїхати за кордон. Але він не вибрав легкий шлях. Тому мене дуже зацікавила ця постать, — сказав Сиріл Туші.
Сиріл Туші народився 1969 року у Франкфурті-на-Майні. 1992 року його перша короткометражка «Франкфурт на морі» брала участь у декількох кінофестивалях у Німеччині. Фільм «Нічна країна» отримав приз Нью-Йоркської академії 1996 року.
Зйомки фільму про Ходорковського Сиріл Туші розпочав 2005 року, після того як побував на кінофестивалі в Ханти-Мансійську. Тоді режисер, за його словами, вперше дізнався про справу Ходорковського.
Наразі компанія Сиріла Туші Lala Films працює над підготовкою сценарію про Джуліана Ассанже.
