Цьогорічний тринадцятий фестиваль ознаменувався не тільки кількістю концертів, але й рекордною кількістю публіки — починаючи з прес-конференції, на якій вперше за тринадцять років не вистачило стільців для всіх присутніх, до заключного концерту (виступ симфонічного оркестру студентів НМАУ під орудою Романа Кофмана), на якому вже не вистачало «стоячих» місць для всіх бажаючих, і працівники Колонного залу ім. М. Лисенка після початку були вимушені зачинити вхідні двері. Така популярність — звичайно, заслуга і творчих керівників нинішнього «Фесту» — Мирослава Скорика, Кирила Карабиця та Ольги Голинської, які зібрали сузір’я цікавих творів, видатних композиторів і виконавців, і підсумок багаторічних напрацювань всіх тих, хто віддавав свої сили підтримці «форпосту» сучасної української академічної музики, далеко не завжди у сприятливих для того умовах.
Нинішній «Фест» пройшов під знаком присвяти пам’яті видатного діяча української культури, композитора Івана Карабиця. Так само як творча енергія Івана Федоровича живила фестиваль усі ці роки з дня його заснування, так енергія світлої пам’яті в серцях тих, хто знав і пам’ятав цю людину, створила невловиму духовну ауру цьогорічних концертів. Симфонічні твори Івана Федоровича прозвучали в Колонному залі філармонії на концерті- відкритті фестивалю. За диригентським пультом був син композитора Кирило — молодий, але вже відомий в Україні і світі талановитий музикант. Також в рамках «Фесту» був реалізований один з останніх проектів Маестро — в залах міста прозвучала серія літургійної музики різних віросповідань, зокрема православні Літургії А. Веделя та К. Стеценка, «Страсті за Іоанном» К. Ф. Е. Баха (останній раз виконувалися у 1784 р.), «Чичестерські псалми» Л. Бернстайна.
Серед інших фестивальних подій слід відмітити велику кількість прем’єрних виконань як творів українських авторів, серед яких В. Сильвестров, І. Щербаков, Ю. Іщенко, Л. Колодуб, Л. Дичко, Б. Фільц, молоді композитори, так і зарубіжних — iз Норвегії, Фінляндії, США.
Що стосується хорових сторінок фестивалю, то тут композитор Леся Дичко на прес-конференції оголосила «широку амплітуду уподобань», заявлену в нинішньому році. За її думкою, хорові концерти є найбільш демократичним видом академічного мистецтва, і саме через них фестиваль може стати в майбутньому не тільки загальновідомим, але й всенародним. Дійсним наближенням до цієї перспективи стали концерти, що пройшли у Володимирському кафедральному соборі.
За задумом організаторів, до фестивалю були прилучені колективи різного рівня — як навчальні студентські хори, так і професіонали, метри хорового виконавства. Першу категорію представляли хор Дніпропетровського музичного училища «Молодь Січеслава» (керівник — В’ячеслав Таран), жіночий хор педагогічного університету ім. М. Драгоманова під орудою Поліни Ніколаєнко, хор Національного університету культури і мистецтв (керівник — Дмитро Радик). Усі ці колективи представили цікаві програми, що включали духовні твори, прем’єрні виконання сучасних авторів, зразки класичної спадщини. Окремо хотілося б відмітити виступ капели «Почайна» університету «Києво-Могилянська академія» (керівник — Олександр Жигун). Цей колектив відрізняє якість та яскрава темброва насиченість звучання, великі напрацювання в царині виконання української духовної музики — від композиторів-класиків ХVIII ст. до сучасних авторів. Представлені на фестивалі «Літургії Святого Іоанна Златоустого» А. Веделя та К. Стеценка дають підставу говорити про «Почайну» не лише як про студентський хор, а як про творчий професійний колектив з власним обличчям.
Професійні хори презентували вже традиційний учасник київських фестивалів — «Глорія» зі Львова (керівник — Володимир Сивохіп) та Муніципальний хор «Хрещатик» (керівник — Лариса Бухонська). Виступ львів’ян і цього разу відрізняв вокальний професіоналізм, інтелігентна вишуканість та натхненність виконання. Виступи ж хору «Хрещатик», на цей раз, на жаль, не були рівноцінними. Можливо, це пов’язано з великим навантаженням, що лягло на плечі цього колективу — він був учасником чотирьох фестивальних заходів, зокрема й прем’єри дуже складного у виконавському плані концерту Лесі Дичко «Швейцарські фрески», написаного для читців, мецо-сопрано, дитячого й мішаного хорів, органу та ударних. Представник посольства Швейцарії, присутня на концерті, відмітила, що цей музичний твір є першим, який об’єднав в собі чотири швейцарські мови — німецьку, французьку, італійську та ретороманську. В цілому полотно вразило масштабністю задуму, яскравою контрастністю різноманітних за настроєм частин, традиційною для метра сучасної музики вишуканістю хорової поліфонії. Окрасою прем’єри стала участь в ній колективу «Дитяча опера» Подільського будинку дитячої творчості м. Києва (керівник — Наталія Нехотяєва). Діти зачарували слухачів щирою безпосередністю та «дорослою» професійною майстерністю.
Гарне враження справило виконання хором «Хрещатик» разом з симфонічним оркестром Національної філармонії під орудою Романа Кофмана «Чичестерських псалмів» Л. Бернстайна. Цей твір прозвучав в рамках концертної програми «Музичні діалоги: Україна — США». В заході також взяли участь американські солісти Патрісія Міллер (мецо-сопрано) та Стівен Салтерс (баритон), які підкорили аудиторію не тільки вокальною майстерністю, але й емоційною розкутістю у виконанні старовинних американських пісень і спірічуелс.
