У прокат вийшла нова робота одного з найцікавіших європейських режисерів, данця Йоргена Лета «Чоловік у пошуках еротики» (Erotic Man).
Глядацьке співтовариство пізнало (втім, точніше сказати — пригадало) про Лета після появи 2003 року картини «П’ять перешкод», знятої в співавторстві з Ларсом фон Трієром. Майстерний, багато в чому провокаційний фільм став справжньою сенсацією на фестивалі у Венеції.
Лет — людина різнобічно обдарована. Коло його занять — культурна й музична критика, антропологія (випустив вісім науково-популярних книг), поезія (вийшло 10 збірок віршів), спортивна журналістика (працював коментатором на телеканалі TV2, зняв вражаючий фільм-репортаж про велогонки «Неділя в пеклі»). Як режисер Лет дебютував 1963 року і з того часу зробив понад 40 картин, багато з яких отримали визнання в усьому світі, а 13-хвилинну короткометражку «Досконала людина» (1967) зараховано до вершинних досягнень європейського кіно 1960-х.
У 1990-х, переселившись на Гаїті, Лет знімав украй рідко, впав у депресію. Вихід за-
пропонував давній шанувальник його таланту Ларс фон Трієр, запропонувавши влаштувати щось на зразок кінематографічної гри на тему «Досконалої людини». Зафіксований на плівку процес співпраці й нові версії класичної картини й склали «П’ять перешкод».
«Чоловік у пошуках еротики» — перша велика робота Лета після «Перешкод». Творчим продюсером виступив Трієр, сам фільм знято на трієрівській студії «Центропа». Переклад назви неточний: Erotic Man якраз означає «Еротична людина», що перегукується з «Досконалою людиною» (до речі, в одній зі сцен мелькає напис «Недосконала людина»).
Основний метод Лета — антропологія. Він досліджує людську природу; цього разу — її еротичний бік. Але Лет ще й поет. Тому перед нами — дослідження вищою мірою поетичне. Лет їздить усім світом, від Філіппін до Франції й від Гаїті до Венесуели, намагаючись вирішити визначене їм для себе завдання: «структурно оформити еротизм», іншими словами — дати мову еротиці, знайти слова для «еротичної людини», яка за визначенням вважається позбавленою власної мови й запозичує мову. У цьому Лет схожий на великого французького культуролога Ролана Барта, який у своїй останній книжці «Фрагменти мови закоханого» поставив перед собою схоже завдання.
Erotic Man являє собою, як завжди в Лета, процес антропологічного дослідження, тобто — процес створення фільму. Спостерігаємо за блуканнями автора, слухаємо його монологи, дивимося кінопроби юних красунь, одягнених чи оголених, які мовчать або читають даний Летом текст. Ці жінки загадкові, прості, невгамовні, замкнуті. Власне кажучи, вони складають образ однієї, ідеальної, вічно вислизаючої коханої, якій Лет і присвячує найбільш натхненні свої рядки. У цих пробах, у фрагментах поетичної мови, яка затинається, він урешті-решт знаходить те, що шукав: «пестити імена, обіймати міста й країни» — еротична людина живе не в часі, але в просторі, у вічній мандрівці, солодкій і болісній.
А в результаті в Лета вийшов обрамований мандрами гімн коханню — нова Пісня Пісень, сумна, переривчаста, але все така ж чарівна.
Автор дякує кінотеатру «Київ» за сприяння в підготовці рецензії.
