Уже не за горами зустріч Великодня, одного з найулюбленіших свят українців, яке прийшло до нас разом із християнством. За традицією цього дня люди вітають один одного із воскресінням Христовим та обмінюються писанками чи крашанками — символами життя. Удвічі приємніше це робити, коли вони виготовлені власними руками. Саме тому майстрині Музею українського народного декоративного мистецтва вже третій рік поспіль запрошують усіх бажаючих на майстер-класи з писанкарства (цього року їх відвідали сотні киян, а останній майстер-клас проведуть у Чистий четвер). Щоб писанка вийшла гарною, треба робити її з добрими намірами і не для себе, а в подарунок тим, кого любите найбільше. А ще майстри радять набратися терпіння та зберігати спокій, адже яйце — річ делікатна (у будь-яку мить може тріснути).
— Сьогодні ви навчитеся робити писанки із зображенням стилізованого дерева життя, — розпочинає майстер-клас старший науковий співробітник науково-освітнього відділу Музею українського народного декоративного мистецтва Ольга Дудар. — Для цього за допомогою звичайного олівця ділите яйце на чотири симетричні частини, на кожній з яких малюєте контури дерева життя. Малюнок зручніше наносити, обертаючи в руках яйце, а не олівець. Як відомо, дерево життя символізує триєдність світу: потойбічне буття, реальність та світ на небесах. Та й сама по собі писанка дуже символічна, адже поєднує у собі язичницькі та слов’янські вірування наших предків. Нині в кожному регіоні України існує своя техніка писанкарства зі своїми символами та візерунками, але значення писанки тлумачиться скрізь однаково. Вона означає зародження життя, нові починання у житті людини, оновлення природи. До речі, раніше писанки виготовляли жінки і робили це обов’язково у тиші. Чоловіків-писанкарів було зовсім мало, здебільшого цим займалися «ті, що богують», тобто знахарі, віщуни, ворожбити, до яких було особливе поважне ставлення, адже вони дарували людям надзвичайно могутні обереги.
Доки пані Ольга розповідала історію писанкарства, хтось з учасників майстер-класу забув про одну з порад майстрині — тримати руки з яйцем, сперши лікті об стіл, аби воно не тріснуло (в результаті від яйця лишились одні шматочки). До речі, щоб отримати заготовку для писанки, треба «видути» з нього білок та жовток, що зробити дуже складно. Щоб переконати у цьому учасників майстер-класу, ще одна майстриня музею Валерія Скок продемонструвала «видування»: спеціальною голкою (надфілем) зробила у яйці дірочки (з тупого та гострого кінця), і через них «видула» за допомогою аптечної клізми вміст яйця у склянку. Робити це треба дуже обережно, бо варто натиснути на яйце трохи сильніше, як від нього нічого не залишиться. Процес видування зайняв у майстрині 7—10 хвилин, хоча, як зізналася пані Валерія, перша її спроба тривала кілька годин. Існує ще один спосіб заготовляти яйця для писанок — запікання, але нині він втратив свою популярність.
Після нанесення на писанку основного візерунка, починається найскладніший етап. Яйце треба покрити гарячим воском за допомогою писачка (воскова техніка писанкарства — найпоширеніша в Україні). Лише після цього яйце занурюють у розчин з аніліновими фарбами, щоб писанка стала кольоровою (саме біля столика з баночками фарб зібралося найбільше учасників майстер-класу: кожен обирав колір для власної писанки. — Авт. ). За словами Ольги Дудар, найчастіше новачки обирають для писанки прості візерунки, щоб легше фарбувати, але від цього готові вироби не втрачають своєї символічності. Усі вони несуть позитивні емоції, а головне — оберігають людину від зла.
— Напевно, я оберу червоний та жовтий кольори, це мої найулюбленіші, а ще вони символізують радість, задоволення, пробудження життя, — поділилася своїми планами з «Днем» учасниця майстер-класу Анжеліка Сугоняка. — Це моя перша спроба писанкарства, але я відразу збагнула, що без витримки та терпіння гарного результату у цій справі не досягнути. Недарма кажуть, що робити писанку треба з душею і думати тільки про хороше.
Повністю погоджується з Анжелікою інший учасник Юрій Приступ. На його думку, хоч писанкарство — справа не зовсім чоловіча, та ще й загайна, але кінцевий результат того вартий. Адже це не просто мистецтво, а й прояв своїх відчуттів та настрою.
