Дехто вважає, що телебачення — єдиний наддержавний простір, де культивуються типові для кожної країни телевізійні жанри, й тому ніякої принципової різниці між програмним наповненням телеканалів світу бути не може. Чи так це насправді? Можливість порівняти телепростір однієї з європейських країн із телепростором вітчизняним «Дню» надав «зразковий» нідерландський телеглядач зі стажем, педагог за фахом Юп ван Нейвамеронген.
— Звичайно, головне завдання нідерландського телебачення — привернути увагу якомога більшої кількості глядачів, адже від кількості аудиторії залежить фінансовий успіх того чи іншого телевізійного мовника.
Пригадую, як англійський критик Клів Бернс колись казав, що ТБ — це перша демократична культура, доступна кожному й повністю керована тим, чого хочуть люди. Найжахливіше — саме те, чого хочуть люди. Гадаю, що втомленій від щоденного побуту людині, зазвичай, потрібна легкодоступна «розважайлівка». Тому мовники просто змушені видавати глядачам щоденну норму легких, подекуди недолугих програм. Отже, комерційне ТБ Голландії здебільшого не пропонує глядачеві зрілий інтелектуальний продукт, не заглиблюється в актуальні й нагальні проблеми. Воно пішло найлегшим і найдоступнішим шляхом розважального ТБ. А от пласт серйозних програм лежить на плечах державного телебачення. Однак профінансовані владою, за рахунок платників податків телемовники не гають часу на якісні й цікаві програми та не витрачають грошей на купівлю чи виробництво якісних фільмів. Вони більше зорієнтовані на соціальні проекти, від яких часто віє прямо-таки моралізаторством.
«Прикладні програми» — ще один дуже популярний жанр державного ТБ. Проте такі програми не йдуть далі розповідей, де дешевше щось придбати, куди поїхати відпочити тощо. Є порівняно цікава програма «Поштова скринька №51». Глядач може туди написати про свої проблеми будь-якого характеру, і йому нададуть необхідну інформацію з їхнього вирішення. Взагалі, Голландія — виняткова країна. Тут для того, щоб розлучитись із дружиною, дзвонять у ТБ- програму, де глядачам розповідають, як слід правильно оформляти документи, де знайти безкоштовного адвоката, яким чином отримати соціальну допомогу й так далі.
Є в Голландії державний дитячий телеканал — BNN, орієнтований на глядацьку аудиторію віком від 10 до 16 років. Щоправда, складається враження, що ці програми робили самі діти, вони не несуть в собі ніякого пізнавального ефекту, тому розумні батьки не дозволяють своїм дітям витрачати час на їхній перегляд. На цю тему пригадується саркастичний вислів американського рок-критика Роберта Крісго, який казав: «Брехня, що телепрограми підлаштовуються під рівень одинадцятирічних. Насправді вони підлаштовуються під рівень чотирнадцятирічних».
— Можливо, певні недоліки державних телекомпаній якось компенсуються комерційним ТБ?
— Приватне телебачення нікому не підпорядковане. Це «свавілля» виявляється насамперед в частому перериванні програм рекламою. Більшість комерційних програм сумнівної якості (на кшталт порнопродукції) виробляються в Люксембурзі, бо голландські закони дуже суворі. Проте вони все одно в обхід Феміди потрапляють на голландське телебачення. Тільки телеканали «Veronica» та RTL (німецький канал, що мовить у Голландії) цього не роблять.
— А яка різниця у новинних програмах державного та комерційного ТБ?
— Між ними — дуже велика політична прірва. Звісно, всі три державні телекомпанії подають схожі новини в одному й тому ж контексті. Вечірні випуски подаються одночасно о восьмій годині вечора, а опівночі йдуть так звані пізні новини. Між цими інформаційними випусками зазвичай «вписуються» політичні програми, де обговорюється все, що було до того вже сказано в новинах.
Комерційні новини нагадують рубрику «Скоїлося, сталося...». Це такий собі коктейль із повідомлень кримінальної тематики. Ще одна деталь: комерційні випуски новин більше орієнтуються на сенсаційність матеріалу, ніж на його якість і актуальність.
— В Україні є певна категорія глядачів, які віддають перевагу регіональному ТБ, бо для них воно ближче й цікавіше. Що собою являє регіональне ТБ Нідерландів?
— Звичайно, будь-кому приємно побачити себе чи сусіда, який прогулюється рідною вулицею, на голубому екрані. Місцеве ТБ мого регіону — однойменне з назвою регіону, «Brabant TV». Для мене це корисне ТБ, воно є джерелом усієї містечкової побутової інформації. Для прикладу, існує постійна «гаряча лінія», по якій повідомляється про зниклі автомобілі, про аварії, про розшук грабіжників і т.ін. На «Brabant TV» існує також служба допомоги місцевим жителям. Вона працює за наступною схемою: до журналістів «Brabant TV» звертається людина з певною проблемою, у неї береться інтерв’ю, й від імені всього міста журналісти просять допомоги в органів місцевого самоврядування.
— Подейкують, що громадяни Євросоюзу мають доступ до перегляду всіх телеканалів Європи...
— Якщо в домі встановлена сателітна антена — можна дивитись хоч «Аль-Джазіру»... Проте більшість громадян Нідерландів підключена до кабельної мережі, власником якої є енергетична компанія. Ми в Тільбурзі, містечку, де я живу, можемо дивитись близько 35-ти різних телеканалів. Так само й у інших містах Голландії. Є можливість переглядати американські, турецькі, бельгійські, німецькі, французькі, швейцарські, марокканські канали. Загалом здебільшого ті, які запитані місцевими жителями, адже в нас у країні сила-силенна мігрантів із Туреччини, Марокко, Росії...
Бельгійське телебачення багатьом подобається навіть більше, ніж вітчизняне, й мовить воно, до речі, голландською. По-перше, на бельгійському ТБ практично немає реклами. По-друге, воно розраховане на інтелектуально збагаченого глядача: пропонуються якісні документальні продукти, серйозні неігрові фільми. Бельгійці, на відміну від голландців, самотужки продукують телепрограми. Їхня «Панорама», наприклад — насичена, зосереджена на сьогоденні інформаційно-аналітична програма. Вони не просто констатують факт, а намагаються довідатись, чому сталося саме так, а не інакше.
Журналісти «Панорами» роблять глибокі розслідування з окремих тем. Пригадується, не так давно в них була актуальна для Європи програма про проблеми усиновлення дітей-сиріт зі Східного Старого світу. Журналісти розгорнули ціле дослідження: скільки на це треба витратити, кого легше всиновити, які документи слід оформляти і т.ін. На таку програму, напевне, йде багато грошей і часу, проте вона окупається. У «Панорамі», за західною моделлю журналістики, не робиться ніяких висновків, не нав’язується певна думка, а просто відображається все, як є.
— Чи є щось подібне на голландському телебаченні?
— Воно занадто ліниве для цього... Щоправда, на державних каналах такі проекти реалізовуються, проте не регулярно. На одному з релігійних каналів — MCFH — є декілька програм про природу. Проте я вважаю, що телеканал «Discovery» цікавіше. І його достатньо. Хай буде краще один якісний тематичний канал, ніж декілька посередніх.
У нас є й історичні програми, проте їх показують здебільшого лише вдень, коли вдома самі лише домогосподарки.
Крім релігійних телеканалів, у нас є й скандально відома альтернативна телекомпанія — VPRO. Тут здебільшого пропонують шокуючі неформальні телепрограми. Одного разу на Різдво VPRO показали дуже відверте кіно про людей нетрадиційної орієнтації... І вся їхня діяльність — у такому ж дусі. Проте вони ніби оновлюють ТБ, не дають йому припасти пилюкою. Хоча й не завжди роблять це коректно...
— Чи популярні в Нідерландах ток-шоу?
— Є декілька якісних ток- шоу, особливо політичних. Проте всі вони дуже залежні від експертів. Складається враження, що в Голландії мешкають самі лише «експерти зі всього», такі собі мультимедійні професори... Проте, гадаю, що найліпший експерт — це перша стрічна людина на вулиці.
— Чим, на вашу думку, голландське телебачення відрізняється від українського?
— Українське телебачення, на відміну від нідерландського, багато уваги приділяє, наприклад, програмам про моду й красу. Це й не дивно — в Україні багато вродливих людей, особливо жінок. Також помітив, що всі без винятку ведучі українських телепрограм дуже вишукано одягаються...
