Учитель співу з шахтарського міста Макіївки Павло Тютюнник впевнений, що співати може кожен, і розробив оригінальну методику... Він, випускник вокального відділення Донецької консерваторії, міг би стати співаком — природа обдарувала цю людину красивим баритоном потужної сили. Та доля склалася так, що потомок давнього козацького роду вибрав інший шлях. Сьогодні він робить диво — повертаючи людям дане від природи вміння співати.
Павло Тютюнник діяльністю власної «Школи українське бельканто» впродовж п’ятнадцяти років доводить, що кожна людина має від природи голос і музикальний слух, і допомагає розкрити цей дар. Він каже: «Під час співу наша душа стає на місце». Аби показати людям, які вони є насправді, з душами, що на своєму місці, він навчає їх співати.
— Природа всередині нас, тому нам не потрібно вчитися. Головне: бути щирими, бути сміливими, відкритими і добрими! Приносити радість одне одному аби почути голос власної душі, треба не побоятися бути простим, — каже Павло Васильович. — Треба навчитися розкривати душу, як вікно...
ДИВО-УЧНІ, ДИВО-ШКОЛА
Цього року його «Школа українського бельканто» відсвяткувала 15 років від дня заснування. Як відомо, бельканто — стиль виконання, що є основою італійської вокальної школи. Бельканто відзначається винятковою мелодійною зв’язністю, співучістю, легкістю, рухливістю, здатністю виконувати віртуозні пасажі...
Успіхи вчителя співу з Макіївки Павла Тютюнника незаперечні: на цьогорічному музичному шоу «Х-фактор» переміг один із його вихованців Олексій Кузнєцов. Багато учнів школи ставали лауреатами численних всеукраїнських конкурсів, вступали до провідних музичних закладів світу. Так, свого часу його учениця Тетяна Васєчкіна стала студенткою Віденської консерваторії.
Теоретики вокального мистецтва визнають, що від природи людина може відтворювати півтори октави звукового ряду. Потенціал видатних співаків більший на цілу октаву: він може складати до двох із половиною октав. Наприклад, легендарній оперній співачці Євгенії Мірошниченко було підвладне ля-бемоль 3 октави! Неперевершеною в історії вокального мистецтва (за діапазоном свого голосу) була знаменита перуанка Імма Сумак, яка володіла надзвичайно красивим голосом, що охоплював аж 4 октави звукового ряду! Дивовижно, але факт: деякі учні школи Тютюнника наближаються до цих висот, а Наталя Рибальченко навіть його перевершила! Та немає у теоретиків музики назви на означення висоти голосу, що сягає понад чотири октави!
Тренувальні вправи в школі Тютюнника тривають годинами. Це надзвичайно велика й тяжка робота — сягнути глибин людської психіки, повернути собі голос, закладений самою природою. Павло Васильович нагадує біблійного Ноя, який споруджує велетенський корабель для порятунку чистих душею.
Особливої краси голосом (тенор-бас) володіє колишній шахтар, а нині учень «Школи українського бельканто» Леонід Сергієнко. Він прийшов до свого вчителя лише півтора року тому, і уже виступив у багатьох концертних залах Донецького краю. Подивував пан Леонід нинішнього літа і киян, виступивши разом зі своїм вчителем у столичному Будинку вчителя. Цьому співакові не потрібні підсилювачі чи мікрофони: його голос потужно й чисто звучить на величезні аудиторії. На концертах у Києві Леоніду Сергієнко акомпанувала народна артистка України Світлана Глух.
— Щоразу, коли зустрічаюся з Леонідом Федоровичем, — розповідала піаністка, — я переживаю подвійне почуття: з одного боку, захват від усвідомлення красивого від природи голосу, а, з іншого — мені шкода, що цей обдарований чоловік не став співати на професійній сцені ще з юності. Я впевнена: він не лише подивував, а й зачарував би світ своїм талантом!
У репертуарі Леоніда Сергієнка переважно українські народні пісні, багато творів написано на слова відомої поетеси Ліни Костенко. Виконує він і твори свого вчителя — Павла Тютюнника. «Холодна Балка» — одна з таких пісень. Її можна назвати своєрідним освідчення в любові до рідного краю — шахті, і Макіївці, де багато років мешкає народний співак Леонід Сергієнко...
ЯК РОЗБИТИ ШКАРАЛУПУ СТРАХІВ?
Та найвищі вокальні досягнення своїх учнів не є самоціллю для самобутнього маестро з Донецького краю. Найважливіше — це розкриття краси людської природи з допомогою співу. Треба бачити, як Павло Тютюнник радіє коли бачить, що людина, яка й рота соромилася відкрити (після його уроку) починає видавати гармонійні звуки... Таємниці свого ремесла майстер не ховає за сімома замками. Найголовніше в «лабораторії» співу Павла Васильовича — його філософія.
— Птахів не потрібно вчити співати, — зауважує педагог. — І людина має почуватися розкутою — тоді мелодія сама з неї поллється, її голос творитиме самостійно...
Щодо техніки видобування звуку, то маестро Тютюнник віддав не один десяток років свого життя, аби осягнути цю таємницю. Він шукав підказки у давніх книгах, спілкувався з видатними співаками та їхніми вчителями, наприклад, з учителем Анатолія Солов’яненка (Олександр Миколайович Коробейченко). Якось до рук Тютюнника потрапила брошура професора Московського університету Грузинова, видана ще 1964 року. У ній автор описував свої експерименти й патологоанатомічні досліди, в результаті яких зрозумів, де зароджується істинний голос. Спостереження Павла Тютюнника на сто відсотків співпадали: так, природний голос є результатом не гортанного, а бронхіального дихання... Хоча слід зазначити, що не всі вокальні школи визнають це відкриття. Пан Тютюнник із болем зауважує, що навіть студенти консерваторій часом зазнають диктату з боку своїх викладачів, які намагаються видобути голос з гортані... Свій істинний голос людина подає одразу, тільки-но народившись. Ним вона заявляє на весь світ: «Я — єсмь!». То говорить її особистість, її душа. Далеко не всім вдається втримати ту високу ноту своєї душі.
Павло Тютюнник на своїх заняттях усе робить для того, аби людина знову прокричала так природно та невимушено, як перший раз, коли народжувалася. А це не так просто! Адже кожен з нас встиг набратися різноманітних комплексів та страхів, які заважають невимушено зробити це. Завдання полягає в тому, щоб позбутися страхів. Різні прийоми використовує для цього вчитель. Наприклад, один за одним його учні ойкають, неначе від болю. Так ойкають, що стіни здригаються! Наступна вправа — ойкання, але вже від радості та захоплення.
— Як крик не схожий на спів, так розбивання шкаралупи пташеням не схоже на політ, — зазначає вчитель. — Спочатку викричатися потрібно. То тільки розумники думають, що свої емоції людина мусить тримати під контролем. Вважаю, що треба аби голос розкривається, як пуп’янок. А з ним у нас розквітають наші природні якості. На цьому етапі ми не співом займаємося, а народженням. Італійці кажуть: до голосу докричатися потрібно. Спів — це вища сутність людини. Тому, повертаючи собі свій істинний голос, не потрібно триматися за колишню свою шкуру, за характер. Ми дух свій мусимо розспівати! Для цього потрібно в дитину перетворитися і стати простим. Потрібно відчувати свою високу відповідальність, служити красі, роду своєму...
Відомий в Україні етнолог Олександр ФИСУН діяльність Павла Тютюнника означує так: «Ця людина займається духовним оживленням широкого українського загалу. Він не вузько ставить питання, а прагне, щоб наступні покоління співали. Звісно, таке завдання підвладне лише подвижникові».
Соліст Національної філармонії України Володимир МИРКОТАН додає:
«Тютюнник цікавий насамперед тим, що працює на високих емоціях. Примушує людину включати всі свої сили, фантазію, енергію... У нас дуже багато співаків, які і правильно співають, і мелодія, і голос, і тембр голосу у них прекрасний, а слухачі їй не вірять. Бо немає почуттів, хвилювання, творчого злету! Явище Павла Тютюнника можна порівняти з освідченням в коханні. Саме так треба любити публіку, як казав Паганіні, щоб і вона це відчула. Тоді енергія йде хвилею на слухача».
