Уже тому, що працівникам побутового обслуговування (переважно
з провінції) важливо самим оцінити власні роботи в контексті, якщо не світової
моди, то хоч би того, що і як роблять їхні колеги. Знавці стверджують,
що свого часу подібні конкурси професійної майстерності проводилися регулярно,
разiв зо два на рік. А на початку 90-х, коли організації побутового обслуговування
більше, мабуть, були стурбовані тим, як вижити в нових умовах, стало вже
не до конкурсів. Вижили. Тепер час подумати, як наголосив голова ради Укрсоюзсервісу
С. Косих, про підвищення якості та професіоналізму. Так і з’явилася ідея
огляду, на яку відгукнулися 29 учасників з 12 мiст України, що представили
близько 50 моделей у трьох номінаціях — діловий костюм, легкий одяг, вечірнє
вбрання.
Ідея, повторюю, хороша. Шкода тільки, що реалізована вона
була в найкращих традиціях 70-х. Ведучі перемежовували необхідну ділову
інформацію нескінченними лірико-поетичними відступами, а власне показ моделей
— виступами художньої самодіяльності, навіть милої у своїй безпорадності.
У результаті, демонстрація 50 моделей розтяглася майже на три години, й
сфокусувати увагу публіки й журі на одязі було важко. А вона, зізнатися,
була необхідна, щоб серед досить посереднього індпошиву розглянути хоч
скільки-небудь цікаві речі, де сучасна форма відповідала б чистоті та якості
виконання, а використання модних тенденцій було б забарвлене індивідуальністю
автора. Мабуть, повною мірою цьому відповідав лише діловий костюм Тамари
Проценко (Київський будинок побуту «Оболонь»), що відзначили журі й глядачі.
У номінації «легкий одяг» перемогла Олена Чуйко, студентка Калинівського
технологічного технікуму (в її літньому вбранні було продемонстровано оригінальне
й уміле використання мережив ручної роботи та макраме). І нарешті, найкраще
вечірнє вбрання створив молодий модельєр з Харкова Микола Махонько. Було
й ще чимало нагороджених і відзначених, що, ймовірно, має стимулювати учасників
і активізувати їхню творчу активність. Але ж для нас, споживачів, насправді
не це важливо. Для нас головне — щоб костюмчик сидів. І на відміну від
героя фільму «Чародії», який випробував на собі всю «чарівність» служби
побуту, щоб сидів добре.
