Картина «Айболит-66» була найбільшою радістю й найбільшим щастям режисера Ролана Бикова. Саме заради того, щоб її зняти й легалізувати слово «театральність», що на той час вимовляли пошепки, він і прийшов у кіно. Принаймні, так вважав сам режисер. «Айболит-66» став першим у світі театральним кіно. Через багато років після свого виходу на екрани картина потрапила до Америки, її показували на дачі Рокфеллера — у скромному двоповерховому будинку. Господар у ковбойці навипуск, атмосфера життєва, вільна — всі сміялися й ніхто не повірив, що цей фільм було знято ще до знаменитої «Вестсайдської історії». Крім того, й до цього дня мало хто знає, що саме ця картина, знята Роланом Биковим, стала першим варіаекраном, тобто, коли герої, завдяки спеціальній технології, постійно виходять за межі екрана. Продовження «Айболит-66» знімати було заборонено, але режисер і актор Ролан Биков і без того чимало порадував кіноманів своїми роботами.
Сьогодні (12 жовтня) Ролану Бикову виповнилося б 70 років.
Народився Ролан Антонович Биков у московській комуналці, що складалася з 43 кімнат і однієї кухні. Його батько Антон Биков мав багату біографію — від безпритульника до керівного партійного працівника, а мати була актрисою. Родина Бикових жила навпроти Зацепського ринку, в одному з найбільш бандитських районів Москви. І Ролан з ранку до вечора пропадав на вулиці, задираючи мирних громадян. Але це була не єдина розвага Ролана Бикова в дитинстві. Йому дуже подобалося грати в артиста, тим більше, що аудиторія в нього була щодня з 43 кімнат рідної квартири. По закінченні десяти класів 1947 року Ролан Биков вирішив пов'язати свою долю з мистецтвом. Спочатку була театр-студія Будинку піонерів, потім Театральне училище імені Щукіна при Театрі імені Вахтангова, а потім він відкрив і самодіяльний Студентський театр при МДУ. Одним iз кращих творінь театру стала вистава «Така любов», поставлена Роланом Биковим 1958 року. Саме після цієї постановки юного Бикова запросили на посаду головного режисера до Ленінградського театру імені Ленінського комсомолу. Тим часом, постановник-початкiвець уже мав невеликий досвід у кіно й навіть зіграв декілька ролей у фільмах. Серед них були картини «Педагогічна поема» і «Це починалося так...» Попит на нього як на актора на початку 60-х був дуже великим, і він зважився кинути театр заради «Мосфільму». Ну, а першою режисерською роботою в кіно стала картина «Сім няньок» (1962 р.). Майже відразу після цього фільму Биков зняв легендарного «Айболита-66» і здійснив справжню революцію своєю картиною. На худраді йому погрожували пальцем і шепотіли: «Мейерхольдівщина!» У ті часи критики не приймали «театрального» кіно, тим більше, що «Айболит» Бикова був фантазією на тему глобального міщанства. Зіткнення Айболита й Бармалея було зіткненням міщанина з особистістю. Враховуючи це, Бикову заборонили знімати продовження цієї, здавалося б, наївної казки для дорослих. Це, звичайно ж, не могло не позначитися на душевному стані режисера, але життя тривало...
У його творчій кар'єрі були різні ролі. Не вдалося йому зіграти тільки Пушкіна, роль якого він дуже хотів отримати. Але після кінопроб Бикову сказали, що на великого поета він абсолютно не схожий. У театрі його справи йшли кепсько, зате в кіно на початку 70-х Ролан Биков став одним з найпопулярніших акторів. Що ж до особистого життя, то воно було у Бикова не менш бурхливим, аніж творче. Перший шлюб проіснував недовго й залишив по собі сина Олега. Потім було шалене кохання з дочкою Всеволода Санаєва — Оленою, яку під час першої зустрічі Биков просто не злюбив через упереджене ставлення до «татових дочок». Але через декілька років дякував долі за зустріч iз Оленою. Щоправда, через солідну різницю у віці Бикову всюди говорили: «Яка у вас чарівна дочка!» Але в середині 70-х у нього почалася чорна смуга. Після того, як Ролану Бикову зарубали декілька сценаріїв, цілих сім років талановитий режисер і актор пив по-чорному. Олена всі ці роки була поряд. І вона, молода та красива, допомогла йому знову знайти себе й примусила працювати. На ній тримався весь дiм. Молода дружина робила ремонти, будувала дачу під Звенигородом, стежила за здоров'ям близьких. Її турбота про Ролана Антоновича допомогла йому майже відразу ж після виходу з довгої кризи зняти фільм, який по праву вважається однією з найкращих робіт Ролана Бикова. Це була картина «Опудало» з Крістіною Орбакайте в головній ролі. Треба сказати, що фільм мав багато противників і головним було Політбюро. Кожного дня Биков боровся за свій фільм і кожного вечора у нього тягнулася рука до чарки. Нарешті, 1984 року «Опудало» вийшло на екрани й зібрало 23 мільйони глядачів. А через два роки цій картині було присуджено Державну премію СРСР. Услід за кращою режисерською роботою була краща акторська робота Ролана Бикова. 1986 року він зіграв свою «зоряну» роль у фільмі «Листи мертвої людини». Картину було удостоєно восьми призів на різних міжнародних кінофестивалях, а Ролан Антонович отримав Державну премію РРФСР. Взагалі, під час перебудови Биков надолужив усе, що упустив у минулому. Він став секретарем правління Союзу кінематографістів, народним депутатом СРСР, директором Всесоюзного центру кіно й телебачення для дітей і юнацтва і, нарешті, створив свій благодійницький «Фонд Ролана Бикова», який допомагав талановитим дітям. А 1990 року він був удостоєний звання народного артиста СРСР. Три роки тому Ролан Биков переніс серйозну операцію й три місяці не вставав з лікарняного ліжка. А потім почався рік смертей: спочатку померла мама Олени, за нею Всеволод Санаєв, услід за ним Биков поховав свою матір... І ось не стало самого Ролана Антоновича.
Як вважав Ролан Биков, він оволодів майже всіма професіями, про які марив у дитинстві. Мріяв навчитися грати на флейті — в результаті склав декілька пісень і вальсів. Мріяв бути поетом — у багажі режисера чимало віршів. Дуже хотів стати письменником — книжка казок Ролана Бикова побачила світ. І, нарешті, мріяв стати актором і зіграв 108 ролей, багато з яких назавжди залишаться в пам'яті глядачів.
