«Громадське радіо», закрите у зв’язку з припиненням грантової допомоги, готове співпрацювати з Національним радіо, але лише в контексті створення на базі останнього суспільного мовлення. (Днями віце-прем’єр-міністр із гуманітарних питань Микола Томенко запропонував надати можливість найкращим програмам «ГР» виходити в ефірі Національної радіокомпанії України, поки остаточно не визначиться майбутнє проекту. До того ж, це, на думку пана Томенка, дозволить знайти оптимальну модель реорганізації НРКУ в суспільне мовлення. У той же час, за повідомленням Інституту масової інформації, в. о. президента «ГР» Тарас Кузьмов вважає, що надання для «ГР» «півгодинки чи годинки» не вирішить проблеми концептуального майбутнього «ГР»).
Нагадаємо, що в п’ятницю радіомарафоном під назвою «Громадське мовлення в Україні» «ГР» офіційно розпрощалося зі своїми прихильниками. Це було пов’язане з небажанням Міжнародного фонду «Відродження» продовжувати фінансування «ГР», хоча, як повідомляв Інтерфакс-Україна, виконавчий директор Фонду Євген Бистрицький назвав закриття проекту тимчасовим і пов’язав його з необхідністю змінити формат радіо.
Протягом трьох років свого існування, не маючи власної ліцензії на мовлення, «Громадське радіо» знаходило тимчасовий притулок в ефірі інших радіокомпаній («Люкс», «Континент», «Радіо-рокс», «Ера»), а останнім часом взагалі мовило лише в інтернеті. До речі, щодо висловлювання Миколи Томенка, що «припинення існування «Громадського радіо» було цілком зрозумілим, адже радіокомпанія не може бути монополізованою у плані фінансування», Тарас Кузьмов зазначив, що ще чотири роки тому «ГР» мало чіткий план самоокупності, але саме через відсутність власної ліцензії не могло його реалізувати.
За час своєї діяльності, «ГР» приймало в гостях численних політиків, громадських діячів, чим, власне, і заслужило чималий авторитет у суспільстві. Деякі експерти вважають, що саме на базі цього проекту було б найлегше створити справжнє суспільне радіомовлення. Прокоментувати ситуацію, що склалася навколо «ГР», «День» запропонував члену правління консалтингової групи «Телемедіа» Микиті ПОТУРАЄВУ :
— У «Громадського радіо» були завдання, схожі за форматом із громадським радіо, але за формою власності воно таким не було, оскільки існувало на гранти. Коли колектив припиняє свою діяльність, тому що грант скінчився, у цьому немає нічого надприродного. З погляду бізнесу — це нормально. З погляду того, що це була хороша станція, що обстоювала принципи демократії та свободи слова, звичайно, буде прикро, якщо вона закриється зовсім. Я вважаю, що дійсно, влада і бізнес-кола мали б подумати про те, яким чином цей проект міг би функціонувати вже за нових умов. Але, ще раз наголошую, що коли йдеться про «Громадське радіо», не повинні плутати поняття громадського мовлення і конкретної радіоорганізації.
Я гадаю, що все ж таки існують певні шанси на відновлення мовлення цього радіо, але тільки в тому разі, якщо колектив докладатиме для цього зусилля. Вони мають усі шанси продовжувати працювати, отримати нарешті ліцензію, яку їм не давали протягом багатьох років, і стати нормальною радіоорганізацією. Не таке страшне розмовне мовлення, як його малюють. Багато було свого часу суперечок із приводу перспективи створення «розмовної» станції. Висловлювалися думки, що це дуже клопітно і затратно, що це не окупується. Життя засвідчило, що це все-таки неправда, оскільки з грамотним підходом такий проект може працювати і не бути «насосом» для викачування грошей, існуючим тільки на пожертвування. Зокрема і на «пожертвування» Президента. Адже це він, побувавши якось в ефірі «Громадського радіо», пообіцяв, що підтримає радіостанцію, допоможе їй. Не думаю, що варто було б дуже багато чого чекати від нової влади, зокрема, з приводу підтримки вільних ЗМІ. Мої особисті очікування пов’язані з ліберальною спрямованістю влади: потрібно чекати від неї не «роздачі цукерок», а надання свободи дій. І в цьому сенсі обіцянки Віктора Андрійовича — його особиста справа. Але взагалі, я думаю, що тут важливо на владу сподіватися, а самим не зівати. У ситуації навколо «Громадського радіо» усе — в руках його колективу. У будь-якому випадку, їм не має на кого ображатися: якщо вони виявлять активність, докладуть певних зусиль, то мовлення їм ніхто не заборонить.
