Підсумки виступу української збірної в розмові зі спеціальним кореспондентом «Спорт-Экспресс» підбив президент Федерації футболу України Григорій Суркіс.
— Поразка навіть від дуже сильного суперника не може не засмучувати. І все ж, упевнений, ви везете з Німеччини більше позитивних емоцій. Я не помиляюся?
— Так уже повелося, що завжди хочеться більшого. Кожен черговий етап додавав упевненості в тому, що ми не випадкові попутники найсильніших команд світу. І хоча красива казка закінчилася поразкою, розчарування від цього не зможе вивести нас зі стану оптимістичного настрою. У багажі, який ми веземо з Німеччини, позитивних емоцій справді набагато більше. Хоч як у будь-якій страві солодке перемішане з гіркотою.
— Почнімо з гіркоти. Ви вбачаєте щось спільне в поразках від Іспанії й Італії?
— Я не ставив би знаку рівності між двома цими матчами. З італійцями наша команда провела, вважаю, свою найкращу гру на чемпіонаті. І якщо в дебютному матчі великий програш був об'єктивний, то в чвертьфіналі не зовсім справедливий. Італійці реалізовували всі моменти, а українські футболісти не скористалися жодним із наданих шансів. Абсолютно необов'язковий гол ми пропустили в першому таймі. Можливо, якби Шовковський зумів виручити, гра могла піти за іншим сценарієм. Але все, що мало статися, сталося. Наші кривдники- іспанці покинули турнір на тиждень раніше за нас, як і інші гранди — Голландія, Чехія. А про українську збірну говорять як про найбільше відкриття чемпіонату.
— Які уроки він вам надав? Які висновки можна зробити наступного дня після завершення виступів збірної України?
— Отриманий безцінний досвід. Він, сподіваюся, стане корисним уже протягом найближчого часу. Через кілька місяців починається новий відбірний цикл, а в розпорядженні тренерів нагромадилося багато навчального матеріалу, в якому треба розібратися, щоб посилити гру команди. Футбол не закінчується ніколи. І про це треба пам'ятати, вступаючи в новий етап. І починаємо ми його вже не «темною конячкою», а командою, на яку фаворитам доведеться зважати. Погляньте: швейцарці, яких ми зупинили перед чвертьфіналом, у груповому турнірі обійшли французів, а ті, у свою чергу, перемогли самих бразильців. Футбол багатоликий і важко передбачуваний — це правда. Але дорогу здолає той, хто йде.
— Що, на вашу думку, везуть у своєму багажі тренери збірної?
— Майже кожен із них має досвід виступів на турнірах такого рівня в ролі футболістів. Олег Блохін, Андрій Баль, Олег Кузнєцов можуть зіставити враження тих часів із сьогоднішніми, порівняти своє бачення гри з думкою своїх підопічних. Усвідомлення побаченого в повному обсязі ще попереду. Адже не треба забувати, що у відбірному циклі майбутнього чемпіонату Європи нашими суперниками будуть італійці та французи. Ці команди, не сумніваюся, наші тренери вивчатимуть особливо ретельно.
— Кажуть, що остання фраза запам'ятовується краще за інші. Невже поразка від Італії залишить найглибший слід у вас, у футболістів, в уболівальників?
— Команда, яка встановила планку на небувалій для неї висоті, достойна поваги. Не вважаю, що поразка в чвертьфіналі, хоч навіть із великим рахунком, має дати привід для трагічних ноток. Так, голи влітали лише в наші ворота. Але і в цьому матчі, як і в попередніх, збірна мала гідний вигляд. Виступ у Німеччині заслуговує на високу оцінку. Кажуть, що гра забувається, а результат залишається. Ми цілком можемо пишатися й умілими діями своїх гравців, і місцем у вісімці найсильніших. Як від спортсменів, так і від тренерів. Мало розподілити сили на весь футбольний марафон, треба перебувати в бойовій готовності в потрібну мить і в потрібний час.
— Чи змінилося після чемпіонату ваша думка про потенціал збірної та її футболістів?
— Судити про можливості команди та її гравців можна буде лише після детального розбору матчів у Берліні, Гамбурзі та Кельні. Розглядатимемо можливі варіанти складів на ту або іншу гру, невикористані моменти, помилки в обороні. Але тільки тренерам доведеться пережити не одну безсонну ніч, щоб у повній мірі зрозуміти, який потенціал збірної. Знаю одне: завжди важче втримати завойоване, ніж добитися його.
— А ви самі вже звиклися з думкою, що збірна України на чемпіонаті світу розділила місця з п'ятого по восьме? І з ким — з бразильцями, англійцями, аргентинцями!
— До хорошого звикаєш швидко. Тепер очікується найважче — доводити, що успіх у Німеччині був не випадковий.
— А чи справедлива, на ваш погляд, думка про те, що українці зайшли так далеко, що самі ж і розгубилися?
— Не думаю, що існувала якась розгубленість або розслаблення. Фрази Блохіна про те, що «я — фартовий», підтримували певний настрій у гравців. Але в матчі з Італією везіння від нас відвернулося. Не змогли зібратися, забракло тактичної виучки? Можливе і те, й інше. Але ми не виглядали хлопчиками для биття. Так, ми були зобов'язані забивати. Гравець класу Калініченка повинен був послати м'яч у сітку, відбитий Буффоном після удару Гусєва. Повинен був, але щось перешкодило.
— Із якими почуттями їдете з Німеччини?
— Пройдений черговий і дуже важливий етап у розвитку українського футболу. Ми зрозуміли, що можемо нікого не боятися. Отриманий дорогоцінний досвід, якого не можна почерпнути з книжок або розповідей очевидців. Тільки поринувши в атмосферу таких битв, на власній шкірі відчувши, що таке чемпіонат світу, можна говорити про свою самодостатність. З одного боку, ми перевиконали поставлене перед збірною завдання, а з іншого — трохи шкода, що розлучатися з чемпіонатом довелося на підступах до півфіналу. Уперше в історії незалежної держави український футбол просунувся так далеко. І моя думка, що всі гравці, які виходили в ці червневі дні на поле, можуть вважатися героями футбольної України. Вони підняли авторитет країни і повертаються додому з високо піднятою головою. Як говорили в старовину — зі щитом.
— Є надія, що Україна зуміє втримати завойовані рубежі в світовому табелі про ранги?
— Упевнений — нам це вдасться. Безумовно, лідер команди Андрій Шевченко до осені повинен бути в іншому стані. Болісною для команди виявилася драма, що сталася з одним із найсильніших наших персональників Сергієм Федоровим. Якщо хтось і міг у повній мірі нейтралізувати Тоні, то саме Федоров. Це — зі сфери втрачених можливостей. Але давайте жити майбутнім, пам'ятаючи, що вже 16 липня стартує Суперкубок України, де зустрінуться футболісти, які становлять кістяк збірної: «Шахтар» — «Динамо». 20-го відкриваємо чемпіонат країни, в якому братимуть участь усі потенційні кандидати в збірну. А в серпні відбудеться перший товариський матч збірної, він передуватиме початку нового відбірного циклу.
ДО РЕЧІ
На адресу президента національної федерації Григорія Суркіса та численної армії вітчизняних шанувальників футболу надійшов вітальний лист від голови Оргкомітету ЧС-2006 у Німеччині Франца Беккенбауера. У посланні, зокрема, йдеться про те, що Україна на найпрестижнішому футбольному форумі, дебютному для національної збірної, змогла досягти вагомого результату, взяла участь у створенні неповторної святкової атмосфери на німецькій землі.
«...Ваша збірна успішно подолала одну з найскладніших відбірних груп, стала першою європейською країною, що вийшла до фінальної частини Кубка світу в Німеччині 2006 року. Водночас ви стали однією з шести європейських команд, що ввійшли до вісімки кращих збірних світу. На мій погляд, ви маєте всі підстави пишатися цими досягненнями, особливо зважаючи на те, що деякі ваші гравці отримали травми перед стартом і під час турніру. Ваша участь у чвертьфіналі, за підтримки активних і дисциплінованих фанів, стала чудовим внеском України у проведення цього турніру», — пише Франц Беккенбауер.
