У статті «Куряча сліпота» і «ведмежа клишоногість» київського критика Олеся Бузини» (7 листопада) — частина моїх аргументів стосується матеріалів, підписаних Олесем Бузиною, а частина — журналістів Віктора Хвата і Олексія Тугаринова, що друкуються на тій же сторінці «Київських Відомостей» «Літературний ринг», яку і веде Бузина. Через схожість стилістики і методів критичного аналізу (зокрема, мого роману «Шлюбні ігри») я вважав, що Хват і Тугаринов — псевдоніми Бузини. Однак він подзвонив у редакцію «Дня» і сказав, що це не його псевдоніми. Що це — інші громадяни. Тому я приношу глибокі вибачення Бузині за те, що вважав, що він, Хват і Тугаринов — це одна і так ж особа. Виявляється, це різні особи. Так що скрізь, де аргументи адресовано Бузині (з приводу рецензій «псевдороман як криза автора» Тугаринова і «Нашестя секонд-хенду» Хвата) — потрібно вважати їх направленими Хвату і Тугаринову. Але не Бузині!
У інших же випадках, де йшлося про речі Бузини (на зразок «Вурдалака Шевченко» або його прози), то ці матеріали було підписано його власним ім’ям і прізвищем, і сумнівів в авторстві не виникало.
