Надіваючи ту чи іншу річ, ми навіть не даємо собі звіту в тому, що багато фасонів, які здаються давним-давно винайденими, належать невгамовній фантазії цього генія моди. Пригадайте екстравагантні на ті часи однобортні піджаки з круглим вирізом і завужені брюки знаменитих ліверпульців — це робота Кардена. А кулеподібні сукні та «дуті пальта», прямі та завужені донизу сукні-«мішки», спідниці-«бочечки», спідниці-«тюльпани», жакети-«пузирі», підібрані на стегнах поясом, металеві прикраси, схожі на теслярські цвяхи, що стирчать, аплікації, візерунки та прорізні фестони у вигляді чітких зигзагів і двобарвних діагоналей, трикотажні полотна, зроблені «лапшею» чи в дусі картонних стільників з-під яєць, жорстка вінілова кайма на подолах і криноліни-«абажури» під облягаючими сукнями— усе це — Карден. Найбільше кутюр’є пишається тим, що він переміг кімоно і навіть японських чоловіків змусив надіти європейський костюм.
Найбільша мрія Кардена — зберегти всі свої моделі, щоб одного дня зробити величезну ретроспективу в особистому музеї. Сьогодні в колекції метра 4000 власних творів.
Майбутній модельєр народився в невеликому містечку неподалік від Венеції. Батько його був виноробом, і син міг би продовжити сімейне підприємство. Однак душа у нього до цього не лежала. Він поїхав з Італії і свої шкільні роки провів у Франції. У чотирнадцять років П’єр вже поступив підмайстром до кравця, через рік відправився підкоряти Париж.
Сам Карден порівнює себе з д’Артаньяном. Він був не менш честолюбний, ніж знаменитий мушкетер, і невдовзі потоваришував із відомим поетом, драматургом і талановитим мемуаристом Жаном Кокто. Незабаром він захопився архітектурою, але згодом, вирішивши зробити кар’єру у світі моди, вступив до Будинку Paquin. Там він отримав безцінний досвід і допомагав у створенні прекрасних суконь для «Красуні і чудовиська» Жана Кокто. У 1946 він став провідним дизайнером у студії Крістіана Діора.
Паралельно з роботою в студії Діора в Парижі він відкрив «Будинок Кардена», а потім і два фірмовi магазини при ньому: в 1954 році — «Єва», а ще через три роки — «Адам». П’єр купив Theatre des Ambassadeurs і перетворював його на «Сховище Кардена» (Espace Cardin), величезний культурний комплекс із демонстраційною залою, кінотеатром, художньою галереєю і рестораном. Карден є власником і керівником власного театрального колективу. Багато років тому він зібрав трупу, яка поступово виросла в професійний театр.
Тридцять шість років тому в житті кутюр’є трапилося фатальне кохання: зійшлися молода Жанна Моро зі сліпучою усмішкою, яка щойно зробила серйозну заявку на звання великої актриси, і витончений П’єр Карден із червоною розеткою в петельці; модельєр, що подавав великі надії; гомосексуаліст, що зустрів жінку своєї мрії.
Жанна стурбувала його глибинну сутність. Якби не було фізичної близькості, то не було б і ніякої історії кохання! П’єр був приголомшений і пристрасно закохався, і це продовжувалося чотири роки, потім розрив, який роз’єднав їх на деякий час, допоки вони знову не стали друзями, якi не розлучаються.
Він є володарем 24 престижних міжнародних і французьких нагород. У 1974 році Карден став кавалером ордена Почесного легіону, а в 1988 — італійського ордена «За заслуги» і «Священні скарби» — вищої нагороди Ватикану. У 1985 році Кардена було обрано членом французької Академії витончених мистецтв, він став «безсмертним», як називають у Франції почесних академіків.
…Він досі зводить дебети та кредити на листках у клітинку звичайних учнівських зошитів. Карден, колишній бухгалтер з організації Червоного Хреста, так і не зміг звільнитися від звички особисто контролювати всі фінансові операції своєї імперії. У нього немає компаньйонів, генеральних і комерційних директорів, оскільки він кілька разів обпікся на молоці, його зраджували, здавалося б, найбільш довірені люди. Тому навіть чеки на зарплату працівникам своїх фірм мсьє П’єр підписував і підписує власноручно.
Король моди входить до десятки найбагатших людей Європи, його статок величезний, але, як усі мільйонери з мільярдерами, у побуті він скромний, і рахує кожний франк. У молодості Карден любив попоратися на кухні, але згодом час став iти на більш важливі заняття, тому зараз задовольняється ресторанною їжею. Але без надмірностей. Наприклад, він не обідає у своїх ресторанах Maxim’s — у нього їх тринадцять у найбільших містах світу — це для нього дороге задоволення.
Карден, який заснував свій Будинок моди більше п’ятдесяти років тому, був одним із перших, хто усвідомив перспективи брендингу — уже в 1960 році він зареєстрував своє ім’я як торгову марку, задовго до загальної логоманії і фанатичного поклоніння відомим дизайнерам. Сьогодні ліцензіями на виробництво продукції під маркою Pierre Cardin володіють більше 900 компаній у 140 країнах світу, а сумарний оборот його імперії оцінюється в $ 1,5 мільярда.
Наступника собі він так і не зміг підготувати, а роки все частіше дають про себе знати. Карден деякий час тому задумався про передачу компанії в надійні руки. І ось, нарешті, було офіційно оголошено про бажання метра продати половину своєї справи. Серед потенційних покупців, природно, виявився французький концерн LVMH, який ніколи не впускає можливості змiцнити свої позиції у сфері виробництва предметів розкоші (наприклад, на цьому тижні компанія купила відому торгову марку Donna Karan). Однак жодна зі сторін досі ніяк не прокоментувала ситуацію.
