Важко судити за теперішніх часів про телевізійні проблеми росіян у повному обсязі, але нам пощастило більше — у нас про кохання більше, ніж досить. Серіали не чіпатимемо — це святе. Героя Сергія Безрукова з «Бригади» центральні газети Росії й України винесли мало не на всенародний референдум. Та й сам Сергій Безруков на кожній сторінці пояснює: ось де, друзі, достоєвська глибина образу, ось де прочитання! Ну що, вражені?! Тоді звіть мене просто Сашком.
Але засилля ментів, бандитів і топ-моделей на екрані — це ще не межа фантазії наших телепродюсерів. Сто разів говорила — немає меж досконалості. Головне досягнення — це ток-шоу, про яке, захлинаючись, у великих кількостях пишуть прес-центри телеканалів, а газети й журнали видають ці опуси за вишукування своїх авторів. Пане Н., розкажіть громадянам України, як це вам вдалося створити таке безпрецедентне шоу про хліборізки та майонез «Кактус»? А правду кажуть, що співведуча у студійному буфеті практично розлучила вас із дружиною, але, на щастя, вчасно підійшла прибиральниця? Знову автор програми «Віч-на-віч з оргазмом» (канал 48+0) покинув ефір через гнітючі міркування політичної цензури! Журналістка «Прогнозу погоди» Ліана Безпросвітна розлучилася зі своєю нареченою! І це вже вп’яте!
А десь там, у далекому Урюпинську, читаючи ці дурниці і дивлячись на екрани телевізорів, захоплено зітхають маленькі дев’ятикласниці, які мріють про таке немислимо-красиве існування, а їхні однокласники сумно мукають і витирають скупу чоловічу сльозу, роздивляючись недосяжну Ліану.
…Так, то повернімося до кохання. Щойно відшуміли численні «гареми», «заскляння», «герої», «куші», режисери яких обдаровували нас фліртами своїх підопічних, нашвидку сконструйованих редакторами, які вкрай виснажилися через цинічний телеконвеєр. Але навіть на тлі усього вищезазначеного «Перехрестя кохання» на «Інтері» відрізняється особливим, тільки йому властивим даунізмом і первозданною, махровою провінційністю. Щоб покласти край обуреним реплікам про образу, нагадаю, що «даун» у перекладі з англійської означає «низький» — не більше того.
Звичайно, «тон» задають ведучі Катя Виноградова і Павло Костіцин. Кілька місяців тому читала інтерв’ю ведучої, у якому вона розповідала про якийсь незвичайно сміливий вчинок — ліжко, яке вони з Пашею вивезли на ріг Хрещатика і Прорізної. Мовляв, народ був шокований, але ми ж розуміємо, що такий епатаж необхідний населенню. В ім’я кохання і рейтингів, так би мовити.
Розраховуючи, що у своїй безпрецедентній сміливості Паша і Катя за пару місяців пішли ще далі, припала до екрана телевізора. Там якраз ведучі представляли юнаків і дівчат, які повинні були покохати одне одного з першого погляду. Бідолашні молоді люди саме розповідали про своє коротке, нецікаве життя. Розповідали явно чужими словами, поспішаючи і плутаючись у словах, як горезвісний безпритульник — візаві Остапа Бендера у «Золотому теляті».
«Це що, конкурс на найбільш ідіотське привітання?» — цинічно зареготав син і пішов вивчати своє міжнародне право. А я залишилася із здивуванням роздивлятися щось прозоре, схоже на невелику спідничку, яке кокетливо виглядало з-під піджака ведучого. Можливо, «щось» означало якийсь стильний прибамбас, але дуже мало відповідало лисині та віку Паші. Пашу чомусь стало шкода. Але жалість швидко зникла, коли я почула, що він «меле».
— Катю! — кричав збуджений, розчервонілий Паша Каті Виноградовій, вказуючи на розслаблених дітлахів, засуджених цього разу до «першого погляду» — як тобі сьогодні коханці?!
— Щоб підтримати таку красу — вітаміни в студію! — голосом втомленого масовика-витівника вторила йому Виноградова. — Що може бути більш спокусливо, ніж власна реклама?
Потім нещасні діти крутили сальто, співали пісні, декламували якісь вірші. Так і тільки так, за задумом ведучих, вони могли привернути увагу партнера. Якась дівчинка нескінченно довго, «вбиваючи палі» в студійну підлогу, вчила Костіцина ходити, «як модель». «Боже, я модель? Здійснилася мрія ідіота!» — фальшиво вигукував Паша, виявляючи, як бачимо, гідну самокритичність. Мимоволі подумала, що якщо за тим, що відбувається на екрані, стежить ще хтось у цій країні, крім мене, то ідіотів тут явно не двоє.
Апогей настав, коли якийсь юнак із цілком осмисленим поглядом почав розповідати про свої «бойові нагороди»: мовляв, дуже люблю спорт, а звання «пантери» я отримав, просидівши три дні на високому дереві в… гнізді. Як людина, яка надто розбещена в побуті та яка любить непристойні приказки й анекдоти, я одразу пригадала відомий афоризм: «Где-где? В… гнезде!». На тлі всього цього безумства найбільш здоровою виглядала дивна дівчина, яка вийшла станцювати під Амстронга щось невизначене за жанром (схоже на вихід Фросі Бурлакової з відомого фільму), але назвала танець чомусь чечіткою. До мене почала повертатися надія — все-таки частина адекватних людей у студії існує. Але я поквапилася з висновками. Незабаром мила дівчина радісно відгукнулася на заклик невтомного Паші: «Ну що, погавкаємо на всю країну?» І взялися вони гавкати і підвивати —немолодий дядечко в окулярах і прозорому «чомусь» з-під піджака, і симпатична, хоч і занадто перефарбована дівчинка.
Слухайте, а може ми справді всі в…«гнізді» — і ті, хто це проводить, і ті, хто це дивиться? Тому що після цього «Перехрестя кохання» реклама сприймалася, як видовище для яйцеголових і вимагала додаткового осмислення.
