Погіршення соціально-економічної ситуації в країні, а відповідно, й матеріальний стан багатьох сімей, та бажання дітей мати хоч якісь «кишенькові» кошти привели до значного зниження віку, в якому молодь починає свою трудову діяльність. І хоч українське законодавство не дозволяє офіційно приймати на роботу дітей до 15 років, вікова категорія бажаючих відчути себе самостійними значно нижча за ту, яка прописана в законах. Але, наприклад, американці, щоб хоча б частково задовольнити потреби підростаючого покоління, вже давно ослабили обмежувальні законодавчі рамки й залучають дітей до роботи з семи- восьми років. Зі скількох років діти готові розпочати працювати в Україні й чи варто думати про роботу в дитячий час — такі питання обговорюють діти в «Дитячому парламенті» (ваші роздуми ви так само можете надсилати на електронну адресу gaseta_klaksa.mail.ru).
Юля БОГОРАДОВА, 8 років:
— Усе залежить від того, хочеш ти працювати чи ні. Працювати — значить робити багато чого корисного. Я вважаю, що треба починати це якомога раніше. Але в мене просто не вистачає часу. Напевно, багато дивлюся телевізор. Але я вчуся, тому про роботу можу поки що не думати. Зараз я допомагаю мамі по дому, іноді роблю їй сюрпризи: сама займаюся домашнім прибиранням без її вимоги. Але працювати я точно буду, тільки пізніше, коли настане час. Можливо, буду ветеринаром. Але за свою роботу хочу поваги й такої зарплати, щоб можна було добре жити. А краще так: трошки працювати й відмінно відпочивати.
Іван ДУЖАК, 8 років:
— Мені здається, треба починати працювати в 26 — 30 років. А до цього віку необхідно просто допомагати батькам і бути слухняним. Мої мама з татом грають в оркестрі. Я б також хотів, тільки не на скрипці й віолончелі, як вони, а на барабанах — це дзвінкіше й цікавіше. Я часто слухаю, як грають батьки, можу навіть покритикувати їх. А вони розказують мені як і що треба робити, щоб виходила хороша музика. Зараз вони працюють, але коли я стану старшим, вони відпочиватимуть, а я працюватиму. Крім того, в мене буде велика сім'я (хочу двох дітей). Для них також зароблятиму я. А поки що я тільки поливаю мамині квіти й, якщо треба, допомагаю їй готувати різні страви.
Віктор ДАНИЛЕЙКО, 12 років:
— Щоб добре працювати, треба спочатку гарно вивчитися — тут поспішати не можна. Розпочати підробляти можна вже з 16 років. Наприклад, продавцем або вантажником. Я б хотів стати президентом, але для цього потрібні великі знання. Адже робити людям добро, допомагати й підтримувати всіх, кому це необхідно, — робота, якій треба довго вчитися. Я це розумію. До того ж знання за плечами не носити. Ось, наприклад, у школу ходити або вдома допомагати — це не праця. Це так, для себе. І платити за це батьки нам не повинні. Адже для себе це робимо, а не для них.
Аня ВАСЯНІНА, 8 років:
— Спочатку треба закінчити школу, потім коледж або університет, і лише потім починати працювати, як дорослі. Узагалі, маленькі діти не повинні працювати: вони ж не знають, як і що робити. Поки що ми повинні вчитися, щоб коли підростемо, могли отримувати велику зарплату. Щоправда, моя сестра зараз і вчиться, й займається розповсюдженням косметики. У цьому немає нічого поганого. Я також їй іноді допомагаю, а вона за це мені дякує, іноді кидає монетки в мою шкатулочку. Тому якщо ти знаєш як і можеш працювати — то не відмовляйся, а якщо тобі ніхто поки що не пропонує, — плакати не треба. Адже ми ще не доросли до роботи.
Ярослав БУГАЄНКО, 14 ро ків:
Я б хотів зараз працювати, але мені не дозволяють навіть оголошення розклеювати. Доведеться чекати, поки виповниться 18 або хоча б 16 років. А взагалі, це не дуже справедливо. Якщо я хочу працювати, то мені не повинні відмовляти. Скільки дорослих сидять без діла, а я багато чого вже вмію. Наприклад, велосипед полагодити. Невже нікому не потрібні маленькі працівники? Треба переглянути закони, які стосуються дітей, і внести справедливі зміни.
Марина ОБРАЗЦОВА, 5 років:
— Я не хочу працювати. Я боюся. Моя мама дуже втомлюється після роботи. Напевно, це дуже складно. Добре, що я можу поки що ходити в дитячий садок. Маленькі діти не повинні працювати, а то коли вони подорослішають, у них не буде на це сил. Ми іноді в дворі «будуємо» свою лікарню, в якій усі й працюємо. Я хочу бути лікарем, але не буду робити людям боляче, а тільки допомагатиму їм. Я ніколи не просилася працювати. Але, по-моєму, мене ще не візьмуть.
Ігор ГОРКУН, 10 років:
— Я, можна сказати, вже працюю. Не тільки допомагаю батькам, але й роблю все, що треба, як вони, наскільки вистачає сил. Ми з татом і мамою працюємо на ринку, в мене навіть є свої клієнти. Я не лінуюся, як деякі. Вважаю, що вже зараз можна заробляти самостійно гроші на кишенькові витрати, а не виманювати їх у дорослих. Коли виросту, може, займатимуся чим-небудь іншим. Але добре, що в мене вже зараз є можливість працювати й такі чудові батьки. Вони мене багато чому вчать, ми часто спілкуємося на різні теми. Мої друзі мало що знають про роботу своїх близьких, а мене це цікавить.
