Восьмою за ліком виставкою графічних робіт Олега Соколова (1919—1990), МСМ «Совіарт» завершив проект «Одеська аномалія». Соколов потрапив до компанії «аномальних», тобто до тих художників, що випадають із загальної структури, за словами його дружини і особистого мистецтвознавця, через протистояння «соцреалістичній доктрині й системі радянського офіціозу».
Будучи віданним своєму інтуїтивному методу «психологічного автоматизму», Соколов не дуже піклувався про комерційну та мистецтвознавчу цінність власних робіт, в яких виявляєш не стільки художника, скільки поета, що рифмує білий лист лініями і фарбами (він і свій творчий метод висловлював у віршах: «художник движется как крот: Не знать ему, а только догадаться»). За свідченням очевидців, він навіть не завжди сам осмислював власні роботи і міг міняти їхні назви.
Цілком підпадаючи під вплив доби, в яку жив, художник в своїй творчості відображав її, доби, зворотний бік. У його роботах відчувається настрій дисидента, що скептично ставиться до розуму, честі і совісті епохи, тобто до партії, що спрямовує країну в прірву, і поклоняється своїм власним і своїх друзів інтелектуалів розуму й честі. Спілкуючись із вченими і філософами, що збиралися в маленькому помешканні художника, Соколов намагався примирити в собі й своїх роботах «фізиків» і «ліриків», які в 50-і — 60-і роки дискутували про те, хто вкаже людству шлях до порятунку: обслуговуюча його тілесні потреби сучасна наука або покликана лікувати душу поезія і філософія. Ці соціальні конфлікти і настрої свого часу він і відобразив у своїх роботах: «Чорт — вчитель», в фігурі якого при бажанні можна побачити і своїх вчителів, «Атомний гриб», «Міст над свідомістю», «Структура сучасної сюїти», «У помічь тим, хто вивчає психіатрію», «Храми майбутнього». В останній роботі художник дуже скупо, але точно віддзеркалив безвір’я своєї доби — замість величних, гарних приміщень, до яких має прийти Бог, він зобразив чорні кістяки згорілих або зруйнованих будівель. До того часу, коли храми почнуть відроджувати з попелу, він, на жаль, не дожив.
