Закінчивши свою службу лікаря в посольстві Великої Британії в Бангладеш, він вирішив проміняти крісло в першому класі аеробуса — на багатотижневу тряску дорогами стародавнього шляху. Одна з лондонських телекомпаній уклала з ним контракт на зйомку 50-хвилинного фільму «Діти на дорогах», а «Британські авіалінії» надали бангладешцям — шоферу Джону й механіку Фаделу — квитки для повернення додому.
Х’ю вважає, що він нарешті виконав обіцянку, дану ще 1933 року принцесі Анні, з котрою вони їздили рятувати дітей Азії. Тепер, відзнявши 50 касет він сподівається показати Заходу те, що відбувається з дітьми Сходу — не лише бруд, голод і матеріальну незабезпеченість, а й величезний творчий потенціал. Колишній педіатр говорить, що проблеми здоров’я в дітей Сходу та Заходу практично однакові, але найгірший — стан морального здоров’я, однієї з найбільших цінностей, яку проїдає іржа грошової корупції. Проте як оператор він шукає візуально цікаві моменти, не намагаючись моралізувати. Так, у Бухарі він знімав школу мистецтв для найбідніших, де в крихітному класі четверо дітей навчалися скрипковому мистецтву під керівництвом зігнутого діда, котрий не звертав увагу на какофонію звуків. А на ринку Ташкента він зафіксував чаруючі незвичайною динамікою сцени торгуючих — і успішно! — дітей.
В інтерв’ю «Дню» Х’ю сказав, що в Києві зніматиме безпритульних, жебраків, інвалідів від 4 до 8 років. Не тому, що погано ставиться до України — він бував тут раніше, йому тут подобається, а щоб привернути увагу до кричущої проблеми, яка, мабуть, не вельми хвилює уряд країни в самісінькому центрі Східної Європи.
До речі, з усіх пригод, пережитих ним за час поїздки, найстрашніша — це дві години в холодній міліцейській буцегарні, поки наші доблесні вартові порядку перевіряли його документи. А найнезвичайніша — кілька днів на перевалі в Тибеті. Корінний лондонець сказав, що в снах його ще довго переслідуватимуть образи китайської бабусі й українських міліціонерів. А коли його фільм не вийде — він дорого продасть новітню цифрову камеру, куплену в Сінгапурі за сміховинно низьку ціну. І милуватиметься краєвидами стародавньої кентської дороги, біля якої стоїть його будинок.
№224 21.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
