Шиттям із клаптиків людство захоплюється з давніх-давен: відомий єгипетський орнамент, створений зі шматочків шкіри в Х столітті до н. е., японський костюм тієї ж епохи з прикрасами з клаптиків, китайський килим IX століття, зібраний з безлічі шматочків одягу прочан в печері Тисячі Будд. У Європі й Америці клаптикове шиття як різновид мистецтва має багатовікову історію, а в Україні воно з’явилося нещодавно, й на благодатному грунті сьогодні переживає зліт.
Дедалі більше талановитих майстрів беруть участь у фестивалях і конкурсах, мріють про створення Української асоціації квілтерів і освітлюють свою діяльність на всіляких інтернет-сайтах («Усе про печворк та квілтінг в Україні»). Пояснимо терміни: печворк (patchwork, англ. patch — клапоть, латочка; work — робота) — те саме, що й клаптикове шиття. Квілтінг (quilting, англ. — простьобування) — різновид текстильного дизайну, в якому полотно доповнюється стьобаною фактурою. Арт-квілтінг включає клаптикову техніку, аплікацію, вишивку, батик, різноманітні стьобання і строчки, використання намистин, гудзиків і бісеру.
Тетяна Богачук і Ольга Чеботарьова, члени Спілки майстрів художнього текстилю України, — учасниці багатьох виставок і фестивалів: Всеукраїнських з’їздів квілтерів, міжнародного проекту «Лускунчик» Музею театрального мистецтва ім. Бахрушина (Москва, 2010), Міжнародної російсько-української виставки «Килим із казок» (Харків, 2012) та інших. Мозаїчне сяяння їхнього спільного проекту «Єдність контрастів» підкорює з першого погляду, і здається неймовірним, що ці картини було створено з тканини. Придивившись, помічаєш ретельно підібрані латочки, геометричні орнаменти, бездоганно прокладені строчки...
Одна з провідних квілтерів України — Тетяна Богачук — професійно займається клаптиковим шиттям 15 років, вона створила близько 200 великомірних квілтів і безліч інших робіт — панно, одяг, торбинки, аксесуари. Тетяну захоплює казкова стихія: у представлених на виставці панно «Царство Берендея», «На золотому ґанку сиділи», «Ярило» зашифровано слов’янські обряди й народні оповіді, вишивані рушники й квіткові вінки, пічні кахлі й різьблені наличники. А з панно «Бабусині казки» дивиться добрим поглядом чарівний птах Сирин. Авторка розповіла, що використовувала тут техніку «артишок», коли трикутник з тканини складається особливим чином, як в мистецтві орігамі (роботу було відзначено Гран-прі на Харківському фестивалі художнього текстилю «Берегиня», 2012).
«Любов самурая» — панно, стилізоване під кеса, покривало буддійських ченців, яке шилося з квадратів, що символізували рисові поля, і які були з’єднані смугами тканини, немов шляхами. Дотримуючись традиції, Тетяна використовувала непарну кількість прямокутників, розташованих в певному порядку, з яких, як з віконець, виглядають японські орнаменти. Тема шляху знов з’являється в панно «Алея свіжості» — куди веде вабливий шлях серед квітучих дерев? Художницю він привів до Праги, де вона показувала цю роботу на Європейському клаптиковому фестивалі, й на Міжнародну виставку «Дні печворку і квілту» в Голландії.
— Моя найулюбленіша робота — «Трансформація», — зізналася Тетяна, — тому що ми кроїли її разом із семирічним сином: сортували, розкладали на довгі й короткі смужки, і йому це заняття дуже сподобалося...
Ольга Чеботарьова почала вчитися клаптиковому шиттю 2008 року, й сьогодні її твори демонструють високий рівень майстерності, не випадково вона показала тут свою курсову роботу — ніжного приглушеного колориту панно «Дебют» (класичний семплер — покривало з окремих блоків). Секрети перетворення розкривають... подушки. У казці Вільгельма Гауфа халіф промовив чарівне слово: «Мутабор!» — і перетворився на лелеку. «Мутабор» — назвала свої подушки Ольга, і шматочки тканини перетворилися на химерні візерунки. А на подушках «Майоліка» виблискують варіації на тему майоліки в Барселоні, які виконано в техніці «калейдоскоп хустки» — творче відкриття мисткині.
Дві дороговказні зірки Ольги Чеботарьової осявають експозицію: перша, Різдвяна, з дивовижними поєднаннями відтінків, барвистою грою тла і променів, нагадує про зимове свято з обіцянками чудес. Друга, східна, прикрашає панно «Ісфахан» (іранське місто — батьківщина персидських килимів). Світла, традиційна для печворку восьмикутна зірка з різноколірними променями на темному тлі, в малахітовому візерунковому обрамленні, яку було зшито вручну з шести тканин і прикрашено об’ємними деталями, а ще одна зірочка в центрі — ноу-хау художниці.
На створення фантастичного панно «Середзем’я» художницю надихнув епос Толкієна: скільки тут морської й небесної блакиті, які переплітаються з мудрістю прадавніх каменів, що знають правильний шлях до заповітного персня. А виконано роботу було в техніці «барджелло»: нарізані смужки різних тканин (всього їх близько сорока) зшивають у кільце, знов нарізають і зшивають із незначним зсувом — так виникає ефект багатоколірної струменистої хвилі.
Виставка «Єдність контрастів» триватиме до 17 грудня у відділенні мистецтв Київської публічної бібліотеки ім. Лесі Українки.
