Закінчивши Київський полiтехнiчний iнститут за фахом інженер-конструктор оптичних та оптико- електронних приладів, Євгенія Васильченко порвала всі свої конспекти. І — почала малювати. На її домашній полиці вже нагромадилося безліч робіт: графіка, акварелі, колажі, карикатури і листівки, зроблені вручну. Вона не дає назв своїм роботам, оскільки вважає, що кожна людина все одно добирає свої слова. Та і «смисли» бачить свої. Оцінити переваги такого підходу й потрапити до світу художниці можна буде на першій персональній виставці графічних робіт Євгенії Васильченко «Настрій XXI сторіччя», яка відкриється в рамках VII Київського міжнародного книжкового ярмарку «Книжковий світ».
— Євгеніє, коли ви почали малювати і кого вважаєте своїм учителем?
— Малювати почала давно. Коли була ще зовсім маленькою і мені в руки потрапляли якісь книжки, то я обов’язково залишала на них свої каракулі. Загалом, чинила з книжками так, як і всі діти. Тільки з віком у деяких це минає, а у мене не минуло: любов до малювання залишилася на все життя. У мене за плечима три роки навчання в художній студії. Там моїм викладачем була Лученко Людмила Євгенівна — чудова людина і митець.
— Чому ви вирішили займатися саме графікою? Вважаєте, що вона дає можливість краще відчути й передати свій час?
— Графіка мені ближча через свою колірну гаму. Навіть світлини мені більше подобаються чорно-білі. Хоча моя мама каже, що я люблю графіку через лiнощі: взяти тоненький аркушик паперу, гелеву ручку і розпочати малювати простіше. Але, крім графіки, я ще малюю карикатури й роблю колажі. До кола карикатуристів я потрапила завдяки Ігорю Лук’янченку, який тоді починав працювати в газеті «День», та відомому карикатуристу Володимиру Казаневському. Хоча з карикатурою мені складніше, ніж iз графікою. Всі хочуть «смішних» карикатур, а у мене виходять більше сумні, незважаючи на те, що я начебто життєрадісна людина.
— Як народжуються ваші картини? І як визріває задум?
— Оскільки вільного часу немає, малюю, в основному, після роботи й ночами. У мене завжди напоготові дощечка з прищіпкою — і я беру гелеву ручку, аркуш білого паперу й малюю. Час не має значення. Якщо ідея спадає на думку, то її відразу ж потрібно виплеснути на папір.
— У вас — безліч робіт. А чи є серед них улюблена?
— Мабуть, найулюбленіша картина та, де зображено равлика, який сидить на перекинутій склянці й дивиться в зоряне небо. Багато років тому я прочитала статтю, з якої мені запам’яталися слова китайського філософа: «Наше життя — як відстань між ріжками равлика. Таке ж швидкоплинне й вразливе».
— Мені здається, що особливе місце в шуканнях митця посідає пошук своїх виражальних засобів. Чи часто ви експериментуєте з ними?
— У мене не було пошуку якихось своїх виражальних засобів. Може, тому, що в мене немає за спиною художньої школи чи інституту, де б мене «ламали» чи «створювали». Все, що в мене виходить, живе в мені. Я просто малюю так, як відчуваю.
— Ви вже давно (з 1998 року) працюєте в «Дні». Наскільки комфортно вам у нашому редакційному колективі? І як стикаються ваші творчі інтереси з професійними?
— Мені б хотілося бути «вільним» художником. Це — мрія всього мого життя. У Радянському Союзі це практично було неможливо, зараз — можливо, але не виходить. Оскільки я — не конфліктна людина і мене оточують симпатичні люди, то відчуваю себе тут добре. Якщо раніше я ділила людей на тих, кого люблю і не люблю, то тут я люблю всіх. Просто деяких людей люблю більше. Хочеться сказати велике спасибі за підтримку Ларисі Олексіївні Івшиній та Олені Іванівні Бурчевській. Бо якби не Олена Іванівна, я, як нерішуча людина, ніколи б не звернулася до Лариси Олексіївни. А якби не Лариса Олексіївна, то ніякої б моєї виставки ніколи й не було б.
P.S .Ознайомитися з творчістю Євгенії Васильченко можна буде в Києві з 10 до 13 листопада в Експонцентрі «Спортивний» на VII Київському міжнародному книжковому ярмаркові «Книжковий світ». Там же 10 листопада «День» представить свої новинки — книги з «Бібліотеки газети «День» — «Апокрифи Клари Гудзик» та «День і вічність Джеймса Мейса». Щодня у виставковій залі Експоцентру працюватиме фотовиставка «День-2005» (за результатами VII Міжнародного фотоконкурсу газети).
