Минулими вихідними в Музеї мистецтв ім. Варвари та Богдана Ханенків проходила виставка ікебани, присвячена японському Святу дівчаток, організована музеєм і фондом «Далекий Схід» за підтримки Посольства Японії в Україні. На виставці було представлено квіткові композиції, створені професорами школи Ікенобо Ямада Мідорі та Анжелою Лобастовою, а також їхніми київськими ученицями.
Ікенобо — найстаріша із шкіл ікебани, заснована в середині XV століття ченцями храму Роккакудо поблизу Кіото. Квіткові композиції спочатку створювалися для того, щоб ставити їх до статуй Будди та боддисатв — так виник стиль «рікка», найбільш «заформалізований» і пишний. Композиції «рікка» складаються із семи чи дев’яти основних частин, кожна з яких має складну релігійно-філософську підоснову, і символізують міфічну гору Симеру — центр буддiйського Всесвіту.
Представлена на виставці ікебана професора Ямада Мідорі виконана в стилі «рікка симпутай», або «нова рікка». Як і годиться роботі сенсея, композиція може служити навчальним посібником для початківців, несучи в собі всі класичні риси як школи Ікенобу в цілому, так і стилю «рікка»: використано квіти, що відповідають порі року (тюльпани), напіврозпущені бутони символізують загадку й оновлення, зігнуті ніби під поривом вітру сухі гілки та трохи прив’ялі листочки туї — природність та силу природи. Спрямоване прямо на глядача стебло стрелиції, увінчане величезною екзотичною квіткою, схожою на розкриту пащу доісторичного чудовиська, надає композиції експресії і, мабуть, навіть агресії, згладженої контрастом із забавними пухнастими жовтенькими кульками-квіточками в лівій частині ікебани.
У XVIII столітті виник стиль «сьока» — значно спрощений порівняно з пишною ріккою і заснований на принципі триєдності світу. Три основні компоненти композицій «сьока», призначені, звичайно, для установки в ніше-токонома (обов’язковому елементі традиційного японського будинку) — Небо, Земля і Людина. У цьому стилі виконано композицію київської учениці школи Ікенобо Нелі Бродовської. Три напіврозпущенi жовтi тюльпани витончено виглядають один із-за одного, прикриті, неначе японською ширмою, виразно вигнутим листком калатеї, трохи об’їденим по краях (знову — принцип природності). Інша «сьока», створена єдиним чоловіком на цьому «святі дівчаток», Сергієм Капрановим, до краю мінімалістична: три різновисокі гілки, вкриті дрібними рожевими квіточками. Можливо, автор хотів сказати, що Небо, Земля і Людина єдині за своєю суттю?..
Більшість робіт учениць київської філії школи Ікенобо виконано в так званому вільному стилі, що виник у середині XX століття і завоював популярність в усьому світі. «Вільні» роботи часто створюються у вазах химерної форми та можуть складатися із сухих квітів, будь-яких штучних матеріалів, єдина умова — живі рослини також обов’язкові. Як і в будь-якому мистецтві, вільний стиль в ікебані дає більше простору для самовираження порівняно з класичним, чим і скористалися автори робіт. Увагу публіки привернула композиція Сун Найхан — на керамічній підставці стоїть чайник, наповнений хризантемами, з якого «витікає» нитка блискучих бус, що проходять через розташовані по плавній кривій чайні чашки, в кожній із яких — ще по одній хризантемі. За словами автора ікебани, вона символізує спадкоємність ідеї чайної церемонії, що зародилася в Китаї та отримала розвиток у Японії, і показує «безперервний зв’язок епох — як вода, що тече із чашки в чашку». Можливо, символіка дещо надто прямолінійна, проте дуже красива і незвичайна композиція!
Мабуть, майже всі роботи киянок, виконані у вільному стилі, несуть явний відбиток українського національного смаку. Порівняно зі стриманими та витонченими класичними японськими композиціями, їхні ікебани — яскраві, веселі та життєрадісні. Наприклад, робота Світлани Щербіної, хоч і складена з цілком екзотичних матеріалів, дивним чином нагадує класичний тин перед сільською хатою із глиняними горщиками та голівками соняшників. Симпатична ікебана Лариси Южакової нагадує вазу з квітами, намальовану дитиною: квіти різних відтінків бузкового кольору весело стирчать врізнобіч, неначе недбало засунені в круглу вазу. Незвичайні та «штучні матеріали», вибрані українками для своїх композицій: нанизані на дріт шматочки поролону, розфарбовані в жовтий і блакитний кольори, яскрава плетена з соломки серветка-підставка…
З усіх емоцій і думок, викликаних годинним спогляданням красивих і різних ікебан, хочеться виділити дві. Перше: у Києві вже настала весна, нехай поки що тільки календарна. І друге: дуже хочеться спробувати самій… Мабуть, моїм кімнатним рослинам загрожує серйозна небезпека найближчим часом позбавитися частини листя і квіток.
